Як і належить кожному порядному ярмаркові, «Медвін: Книжковий світ-2010» кипів, вирував, торгувався, тусувався, штовхався, укладав угоди, намагався зв’язатися по телефону – хіба що таких обов’язкових ярмаркових атрибутів, як лайка та бійка, не було: все-таки культурні люди зібралися ярмаркувати…

Але ось ярмарок ущух, експоненти порозбирали свої стенди і роз’їхалися по домівках, експоцентр «Спортивний» знову перетворився на два спортзали інституту фізкультури. Тепер можна озирнутися на те, що тут відбулося 11-14 листопада, і побачити, що ж залишилося після закінчення, яким ярмарок увійшов в історію українського книговидавництва.

Слід віддати належне українським книговидавцям: вони вже майже все змогли налагодити і тепер видають книжки на кожен смак та гаманець. І все це книжкове розмаїття можна було побачити на «Медвіні-ХІІІ». Подій відбулося так багато, що висвітлити їх усі ніяких ЗМІ не вистачить, – та й відвідати вісім-десять подій водночас технічно неможливо. Ніхто не охопить неохопного! Тут аби вибрати собі щось одне, заради чого варто пожертвувати усім іншим…

Перший плюс, який відзначили всі: відвідувачів побільшало. Можливості експоцентру «Спортивний» обмежені, і цього року вони практично дійшли до своєї точки розриву. Ще кілька таких ярмарків – і компанії «Медвін» доведеться або розсувати стіни, або шукати додаткові площі.

Програма, як уже було сказано вище, теж ущільнилася до неможливого. І йдеться не лише про кількісні зміни (ну, побільшало презентацій книжок та автограф-сесій – подумаєш, прогрес!), а й про якісні. Книжка понаочнішала. Безпосередньо на ярмарку книжку можна було не лише читати, а й виготовляти власноруч, дивитися, співати (принаймні підспівувати) і ще багато-багато чого. Аби показати якомога більше варіантів її застосування, прийшли на допомогу супутні види мистецтва – театр, музика, кінематограф, образотворче мистецтво, анімація… Вийшов збіса вдалий коктейль.

Та й увесь письменницький «зірковий десант» на цьогорічному ярмарку був потужним як ніколи: Марія Матіос, Андрій Курков, Іван Драч, Юрій Винничук, Юрко Позаяк, Володимир Цибулько, Ірен Роздобудько, Сергій Пантюк, Рауль Чілачава, Світлана Поваляєва, Сергій Дяченко, Анатолій Дністровий, Петро Перебийніс, Михайло Слабошпицький, Степан Процюк, Мар’яна Савка, Андрій Кокотюха, Іван Андрусяк, Генрі Лайон Олді, Юрій Бедрик, Роман Скиба, Леся Воронина, Люко Дашвар…

Але це вже для любителів читати. Точніше, для фахівців. Для тих же, хто ще сумнівається, було влаштовано кілька «заманух». Читання рекламували такі, на перший погляд, далекі від літератури люди, як Ольга Сумська та Василь Вірастюк. Та ще й у не зовсім традиційний спосіб: одягнувши кухарські фартухи, ці мешканці телевізора публічно ставали до плити – зовсім як прості смертні! – і готували свої фірмові страви. Езотерики давно стверджують, що коли людина вживає їжу, у неї відкриваються енергетичні канали, і все, що вона в цей час почує, потрапить безпосередньо у підсвідомість, тож якщо їй сказати: «Купуй книжки!», вона це «проковтне». Але організатори виставки робили ставку зовсім не на це. Напрям «Книжка і кухня» справді молодий на цьому ярмарку – але один із найбільш перспективних, бо з чим-чим, а з готуванням та вживанням їжі ми всі стикаємося щодня по кілька разів. Почуття голоду – це те, що об’єднує все людство, без винятку, а на ярмарку його лише ненав’язливо скеровують в іншу, книжкову, площину.

Такими темпами можна очікувати, що за кілька ярмарків здійсниться давня мрія всіх експонентів книжкових ярмарків – нашестя чинних очільників держави, які б уже й не цікавилися, як ведеться вітчизняним видавцям (про це уже й мріяти якось не випадає), а бодай пройшлися і вибрали собі, скажімо, по дві книжки. Аби при нагоді в інтерв’ю потім могти згадати прізвища якихось живих українських письменників. А то на круглому столі «Чому молодь мало читає книжки?», влаштованому паралельною літературною конференцією «Дні фантастики в Києві», звучали дивні цифри і факти – наприклад, що бельгійські вчені дослідили: людина, яка регулярно не читає художніх книжок, через деякий час стає ненавчуваною – себто що де лежить, пам’ятатиме, але здатність до аналізу і синтезу нових знань втрачає. Ото поглянеш на цей запаморочливий асортимент, запропонований книговидавцями, і думаєш: от би законодавчо зобов’язати всіх держслужбовців читати хоча б дві художні книги на рік! І ставити їм питання за текстом!

Утім, деякі політики вже починають розуміти: участь у книжковому ярмарку – зайвий привід попіаритися. Цього разу з політичної домовини встав привид Леоніда Кравчука, аби презентувати власну книжку «Одна Україна, єдиний народ». Перед його півгодинним виступом на урочистому відкритті ярмарку та презентації бліднуть усі наступні потуги його колег по цеху завоювати бодай крихту читацької уваги і прихильності. Українці – народ толерантний, а тим паче ті, що ходять на книжковий ярмарок. Вони не стали кидатися гнилими помідорами чи дохлими кішками – якщо промовець починав нести пургу, то незгодні просто виходили. Тому можна було полічити кількість слухачів на початку промови та в кінці. І порадіти: здається, нікому з присутніх політиків не стати наступним президентом!

А ось на наступний медвінівський книжковий ярмарок, 23-25 грудня, має завітати сам святий Миколай! Ось кому піар не потрібен. «Медвін» обіцяє не зупинятись на досягнутому і закріпити успіх, врахувавши деякі технічні моменти та особливість очікуваної аудиторії. Діти – наше все!

Михайло Бриних, письменник, журналіст: Цей книжковий ярмарок відрізняється двома моментами: по-перше, якось несподівано побільшало людей, а по-друге, стала насиченіша програма, з'явилося більше спокус для потенційного покупця. Є якийсь розвиток – це добре, бо протягом перших кількох років мені здавалося, що це стагнація, яка ні до чого не приведе: однакова кількість подій та учасників. А цього року відбувся якісний крок уперед!

Олесь Доній, народний депутат, поет:

Сергій Голота, керівник проектів видавництва «Сага», Харків:

 

Едвін Задорожний, директор виставкової компанії «Медвін»: 

 

 

 

 

 

 

Атанайя Та, для НББ!