У нацистській Україні вже ніхто не захищає маленьку, зникаючу російську мову. Охоплює жах, що скоро вже ніде не можна буде почути її чарівні звуки… і тут з’являються борці за світле майбутнє. Вже сьогодні безстрашно, у розпалі передвиборчої боротьби, починають викривати жахливі випадки антилюдського поводження з російськомовними громадянами. Поборники людських прав повідомляють: дійшло до того, що у Донецьку після слів «Здрастє!» молодого хлопця не захотіли пускати до платного громадського туалету. А у Ялті «фашиствующіє молодчікі» вирвали перехожому язика за публічну розмову на «язикє». Працівники залізничних кас відмовляються продавати квитки людям у кокошниках.

Тут сон обривається і ми прокидаємося. Бо насправді ситуація абсолютно протилежна. Ви приходите у школу забрати свою дитину додому, а класний керівник доповідає вам: «Ваш ребёнок не выучил уроки!». Отямившись, Ви згадуєте, що ніби віддавали дитину до української школи. Вмикаєте ввечері телевізор, зі звичайною домашньою антеною, і вагаєтеся, що дивитися: «Маргоша», або «Щасливы ввместе»; «Папины дочки», або «Не родись красивой»; «Прожектор Перис Хилтон», или… Вибачте! Само вирвалося. «Або»! … або «Наша Раша». І знову згадуєте, що від друзів з «підмосков’я» Ви повернулись тиждень тому. Нарешті, вийшовши на прогулянку із песиком, Ви помічаєте, що зупинилися під величезним бігбордом з написом: «Только ему можно доверить страну». А краєм ока звертаєте увагу на дрібнюсінький вертикальний напис восьмим шрифтом: «Тільки йому можна довірити країну». Вам нарешті набридає відчувати себе недоумком і Ви кусаєте себе за п’ятку. Однак - це не сон, прокинутися не вдається. Потрібно зробити щось більше.

 

Дотримуючись принципу "мислити глобально - діяти локально", найперше ми звертаємо свою увагу на принаду глобалізованого світу. Ми запускаємо громадську акцію з дотримання мовного законодавства у сфері реклами. Спеціально для цієї акції до роботи будуть залучені досвідчені юристи, але для успіху справи необхідна Ваша допомога. Що для цього потрібно?