В період літніх канікул та відпусток Громадський Рух «Не будь байдужим!» вирішив з’ясувати думки кіно-експертів про стан справ у вітчизняній кіноіндустрії. Що з цього вийшло – читайте в матеріалі Наталки Блищик та Сергія Гейка. Отже, до опитування було залучено шестеро експертів, а саме:
Золоєв Тимур Олександрович, режисер Одеської кіностудії художніх фільмів, сценарист, актор, лауреат 16 міжнародних і всесоюзних премій у галузі кіно;
Москаленко-Висоцька Олена Миколаївна, головний редактор Української студії хронікально-документальних фільмів, заслужений працівник культури України;
Пронін Олександр Григорович, продюсер, кінооператор, у минулому – другий оператор студій «Стар медіа», «Нова студія»;
Ширман Роман Натанович, кінорежисер, сценарист, викладач кафедри режисури Київського Національного Університету Культури і Мистецтв, заслужений діяч мистецтв України, член Спілки кінематографістів України;
Шкларевський Георгій Якович, кінорежисер, викладач кафедри режисури Київського Національного Університету Культури і Мистецтв, заслужений діяч мистецтв України;
Яровенко Ганна Петрівна, кінорежисер, призер кінофестивалів: «Відкрита ніч», «Контакт», «Золотий Витязь», член Спілки кінематографістів України.

Запитання, поставлені експертам, та відповіді на них:

1.   Як Ви можете оцінити сьогоднішню ситуацію в українському кіно?

Усі експерти одностайно стверджують, що ситуація є вкрай важкою, українське кіно знаходиться в досить-таки поганому стані, причому стосується це як кількості, так і якості фільмів. Існують окремі винятки, але в цілому експерти бачать ситуацію саме такою.

2.   На Вашу думку, який жанр українського кіно зараз розвивається найбільш перспективно?

На цьому питанні думки експертів розділилися. Так, О. Пронін та Р. Ширман вважають, що коли акцентувати увагу саме на розвиткові того чи іншого жанру українського кіно, то можна буде відзначити лише високий рівень рекламних роликів та кліпів, не більше. Хоча, як зазначив Р. Ширман, по суті, до кіно це не має жодного відношення.
Песимістично оцінюють ситуацію також і Т. Золоєв та Г. Шкларевський. В цілому вони теж не бачать перспектив розвитку українського кіно. На думку Г. Шкларевського, якщо під перспективою розуміти суто кількість ефірного часу, який займають фільми на телебаченні, то перспективними є розважальні серіали та детективи (тематика, що домінує, за визначенням кінорежисера – «кримінал і плач»). У той же час Т. Золоєв певні досягнення бачить у розвитку жанру документального кіно, а Т. Шкларевський – у розвитку анімаційного жанру.
Пані Яровенко також віддає свій голос за розвиток анімаційного кіно, на її думку, один із кращих спеціалістів у цьому жанрі – С. Коваль. Натомість О. Москаленко-Висоцька вважає, що певні перспективи є у «спокійних, врівноважених мелодрам, комедій або філософських авторських творів».

Таким чином, можна визначити дві домінуючі позиції:
•    Відсутність перспектив розвитку (два експерти дотримуються такої думки, ще два певною мірою схиляються до неї).
•    Найбільш перспективно розвивається анімаційний жанр (один експерт стверджує це однозначно, ще один схиляється до цієї думки).

3.    А чи знімають сьогодні фестивальне кіно?

У відповідь на це питання усі експерти стверджують: так, знімають, до того ж, є навіть певні досягнення. Г. Шкларевський відзначає успіхи української анімації, Г. Яровенко та Р. Ширман високо оцінюють кіно режисера І. Подольчака. У той же час усі експерти констатують, що ті чи інші здобутки є лише поодинокими випадками, в цілому ж фестивальне кіно також розвивається досить-таки слабко.
Слід також відзначити, що, на думку Р. Ширмана, наші молоді спеціалісти за рівнем своєї підготовки не поступаються західним операторам і режисерам, про що, зокрема, свідчать їх роботи, демонстровані на кінофестивалях.
Щодо державної підтримки для виробництва фестивальних фільмів, то Г. Яровенко зазначає, що така підтримка існує, проте процес отримання коштів є дуже довготривалим. Як приклад режисер наводить історію зйомок власного фільму «Фієста» (отримання коштів розтягнулось на п’ять років, хоча безпосередньо зйомки тривали не більше трьох тижнів).

4.    Як Ви вважаєте, українська кіношкола випускає достойних спеціалістів?

Відповідаючи на це запитання, майже всі експерти (п’ятеро з шести) впевнено відзначили високий рівень підготовки молодих спеціалістів. Як приклад О. Пронін, зокрема, наводить такі факти: дуже багато іноземних компаній не лише знімають в Україні, а й наймають українських операторів, режисерів, організаторів, адміністраторів. Р. Ширман, як уже зазначалось вище, вважає, що випускники українських ВНЗ не поступаються професійним західним спеціалістам у кіно, а, на думку Г. Шкларевського, українські фестивальні фільми молодих режисерів цікавіші, ніж фільми західних режисерів, позаяк торкаються більш проблемних тем.
У той же час троє експертів вважають, що за умов достатнього фінансування здобутки молодих кіномитців могли б бути ще кращими.
І лише Т. Золоєв стверджує, що рівень підготовки випускників не є достатньо високим. Втім, на його думку, кафедра режисури Університету Культури і Мистецтв випускає досить підготовлених кінематографістів.
Таким чином, практично всі експерти (п’ятеро однозначно, один – з певними застереженнями) відзначають, що українська кіношкола випускає спеціалістів високого рівня професійної підготовки.

5.    Як Ви вважаєте, що потрібно змінити у системі кіновиробництва і в законодавстві, щоб вивести українське кіно на належний рівень?

Думки усіх експертів виявились одностайними – українському кіно не вистачає, в першу чергу, достатнього фінансування. Шляхи вирішення цієї проблеми, як стверджують експерти, – законодавчі зміни. П’ятеро з експертів наголошують – першочергові зміни, здатні суттєво поліпшити ситуацію – це прийняття законів про пільгове оподаткування (чи, за можливості, навіть цілковите звільнення від податків) для меценатів, які виділяють кошти на зйомки вітчизняного кіно. Як зразок четверо експертів наводять приклад російського законодавства та «російського кінопрориву» (кількість знятих фільмів, за даними Т. Золоєва, в середньому – близько 400 документальних фільмів на рік і 300 художніх).
На думку О. Москаленко-Висоцької, крім законів про пільгове оподаткування необхідно також законодавчо врегулювати питання функціонування спеціального фонду розвитку вітчизняного кінематографу, який би отримував кошти з відрахувань, здійснюваних виробниками шкідливої для здоров’я продукції (тютюн, алкоголь), ігровим бізнесом, керівництвом телебачення (за демонстрацію іноземних фільмів). Для прикладу експерт посилається на досвід країн Балтії.
Т. Золоєв прийняття законів про пільгове оподаткування пропонує доповнити таким заходом, як зміна всього керівництва Міністерства Культури і Туризму.
Один з експертів – Р. Ширман – пропонує дещо інших шлях, а саме: розробка і прийняття низки законів, зокрема: 1) закону про відрахування до фонду кінематографії (що пропонує також і О. Москаленко-Висоцька), 2) закону про відрахування коштів з кінопрокату, 3) закону про копродукцію (зйомку фільмів спільно з іншими країнами).
Таким чином, усі експерти бачать головну проблему українського кіновиробництва у недостатньому фінансуванні. У питанні вирішення цієї проблеми домінуючу позицію займає прийняття закону про пільгове оподаткування для спонсорів (на цьому наголошують п’ятеро з шести експертів). На другому місці – впровадження закону про функціонування спеціального фонду кінематографії та відрахування до цього фонду (цю ідею висловили два експерти). Крім того, висловлені також окремі ідеї щодо інших законодавчих та адміністративних змін (наведені вище).

6.    Який український фільм за останні декілька років Ви могли б назвати успішним?

Відповіді на це питання розподілилися наступним чином:

Т. О. Золоєв: фільм С. Буковського «Живі»;
О. М. Москаленко-Висоцька: фільми С. Буковського, «Проти сонця» В. Васеновича, «Фієста» Г. Яровенко, «Небезпечно вільна людина» Р. Ширмана;
О. Г. Пронін: «Оранжлав» А. Бадоєва;
Р. Н. Ширман: деякі анімаційні, документальні, телевізійні фільми;
Г. Я. Шкларевський: «Оранжлав» А. Бадоєва, телевізійні фільми М. Горобця та П. Тупіка;
Г. П. Яровенко: анімаційні роботи С. Коваля.

Таким чином, за кількістю голосів найбільш успішними українськими фільмами визнано роботи А. Бадоєва «Оранжлав» та С. Буковського «Живі».

Наталка Блищик та Сергій Гейко для НББ!

Читайте також: 

Українська культура на експорт: «геноцид» кіно  

Мода на національне кіно

Кіно по-українськи, по-польськи, по-російськи: досвід кіновиробництва сусідів 

Українське кіно. Вчора. Сьогодні. Завтра.

Геннадій Кофман: „Наших документалістів в Світі знають краще, ніж в самій Україні!”