Днями у Києві відбулася всеукраїнська конференція лідерів третього сектору «Проблеми розвитку громадянського суспільства в Україні. Куди рухатися далі і як стати впливовими?».
Організаторами заходу виступили Фонд Фрідріха Еберта, ВМГО «Фундація Реігональних Ініціатив» та Громадянська кампанія «Молодіжна варта: Молодь за вами спостерігає».
Понад 60 представників неурядових громадських організацій (НГО, НУО) з усієї України обговорювали причини низького впливу громадськості на прийняття рішень, особливості взаємодії регіональних осередків громадянського суспільства з органами державної влади, а також питання залежності сталого та місцевого розвитку від діяльності третього сектору.

Конференцію відвідали і активісти ВГО «Не будь байдужим!». Рухові є чого повчитися в колег: маючи колосальний досвід в організації видовищних акцій (а їх за останні 3,5 роки було проведено 70!), «небайдужі» крок за кроком опановують новий для них «фах» лобістів. У 2009 році вони намагаються законодавчо оформити свої ідеї щодо фактичної – а не формальної – українізації освіти, а також українського медіапростору.
Ось чому взамін секретів ефективної роботи зі ЗМІ, озвученими директоркою «НББ» Оксаною Левковою, активісти Руху старанно всотували поради товаришів з інших НУО про те, як «правильно» ходити кабінетами влади.
«Враження від конференції – якнайприємніші, - ділиться пані Левкова. – Ми тут зустріли справжніх професіоналів, які роками борються проти проблем сучасності: проти куріння, проти недбалих політиків, проти забруднювачів довкілля. Шкода, що на заході не було скептиків, які стверджують, що в Україні немає ефективного третього сектору, а  є лише кишенькові НГО партій, а також організації-скунси».
«Небайдужим» найбільше запам’яталися виступи координатори коаліції громадських організацій та ініціатив «За вільну від тютюнового диму Україну» Ганни Гопко (через демонстрацію нею успішного досвіду лобіювання відповідного Закону), директорки Інституту масової інформації Вікторії Сюмар (через її цікаве порівняння українських медіаорганізацій із іншими СНДівськими журналістськими НГО) та директора Інституту медіаправа, голови громадської ради при Національній раді з питань телебачення та радіомовлення Тараса Шевченка (через змістовну розповідь про участь експертів Інституту в робочих групах з розробки законопроектів, зокрема в межах Громадської ради з питань свободи слова).
«Маю таке спостереження. Всі організації третього сектору в Україні можна поділити на дві групи, - висновує Оксана Левкова наприкінці конференції. – Одні вірять, що більшість ініціатив «житиме» тоді, коли влада дасть на них «добро» (ухвалить відповідний закон, постанову). Інші дотримуються думки, що лише від громадян залежить перебіг демократичних процесів у країні. Звісно ж, поділ дуже умовний, плаский. Проте він відбиває дві начебто протилежні філософські концепції діяльності НУО. Щодо «НББ», то якщо минулими роками ми працювали з громадами на місцях, то тепер змушені через міністерства та уряд впливати на розвиток «українськості» України. У «небайдужих» ці дві доктрини взаємно доповнюють одна одну».

 

 

Редакція сайту