3-го лютого в київській книгарні "Є" відбулася церемонія нагородження лауреатів літератуної премії "ЛітАкцент року - 2011", організованої інтернет-виданням "ЛітАкцент". Кращі книжки обирали у двох номінаціях - "Художня література" та "Літературознавство". А книжку-розчарування літакцентівці відзначають антипремією "Золота булька".
Нагородження "ЛітАкценту року" відбувається вже вчетверте. Кожного разу організатори пропонують своєрідну "тему вечора". Цього разу, з огляду на дату, це була музика групи "The Beatles", а "ілюстрували" її - гітара біля стінки та фотографії "бітлів". Також урізноманітнювали процедури традиційні міми.
Перед власне нагородженням головний редактор "ЛітАкценту" Володимир Панченко застеріг: "Будь-який рейтинг не є абсолютною істиною. Істина - завжди на перехресті різних думок. І був правий - надто вже несподіваними виявилися результати нагородження".
Перше вручення, воно ж найочікуваніше, стосувалося номінації "Художня література". В ній на перемогу претендували "Хронос" Тараса Антиповича, "Underword" Іздрика та "Час смертохристів" Юрія Щербака. На думку багатьох спостерігачів, із цих видань найбільш прозвучав останнім часом "Хронос".
Але експерти (Леся Воронина, Григорій Гусейнов, Євгенія Кононенко, Євген Нахлік, Володимир Панченко, Тетяна Трофименко, Ярина Цимбал) відзначили іншу книжку - "Час смертохристів" Юрія Щербака, прогностично-застережний твір про уявний кінець ХХІ століття.
"Це дуже важливо, що Юрій Щербак повернувся з політики до літератури, я давно на це чекала" - представила переможця письменниця Леся Воронина. "І чудово, що за перо взялася людина з великим життєвим досвідом" - додала її колега Євгенія Кононенко.
"Я справді писав цю книжку від руки, - уточнив сам Юрій Щербак. - А взагалі, я вперше на такій церемонії, і тому всім дякую, це мені чимось нагадує перебування у школі красунь у Венесуелі - попри все, вони завжди хвилюються перед виходом на сцену. Насправді, мені приємно: українська проза щодалі виходить зі стагнації. Пишучи цей твір, я часто вдавався до елементів сюрреалізму чи абсурду тільки через те, що тільки такий спосіб письма зараз є справді реалістичним, у нашому абсурдному й непередбачуваному світі, в якому кібератаки, як засвідчили останні події, здатні заблокувати життя цілої країни. Хочеться, щоб наші нащадки все-таки перейняли й вічні цінності, а вони лежать у моральній сфері - добро, милосердя, співчуття..."
Другою номінацією стало "Літературознавство". Тут номінувались: "Апологія модерну: обрис ХХ віку" Віри Агеєвої, "Леся Українка: життя і тексти" Лариси Мірошниченко та "Від бароко до постмодерну" Леоніда Ушкалова.
Відзнаку отримало текстологічне дослідження про творчість Лесі Українки. "Ця книжка спростувала стереотип про нецікавіть текстологічних досліджень. Навпаки, вона читається як правдивий детектив" - прокоментувала дослідження літературознавець Ярина Цимбал. "Архів Лесі Українки - це колосальний скарб - сказала сама Лариса Мірошниченко. - І будь-який рукопис - то особливий світ, багатошарове мислення письменника. Те, що зникає в комп'ютері - ніколи не зникає на письмі".
Нарешті до зали винесли величезну золотаву повітряну кулю. Вона симолізувала антипремію "Золота булька" - найбільше розчарування 2011 року.
Володимир Панченко тут підкреслив: ідеться не про найгіршу книжку, а про ту, яка найменше виправдала пов'язані з нею очікування. І знову його застереження було присвячене геть несподіваному для широкої читацької публіки рішенню - антипремію дали Юрію Андруховичу та його "Лексикону інтимних міст".
"Юрій Андрухович - прекрасний, сексуальний, талановитий, і він усе може. Навіть написати подорожні нотатки на 600 сторінок. А прочитати їх із задоволенням можуть хіба фанати Андруховича. Українська література чекала від Андруховича більшого - роману, який би дорівнював першим його книжкам, а не лише того, що він прекрасний, сексуальний і талановитий" - сказала з приводу цієї книжки заступниця директора Харківського літературного музею Тетяна Трофименко.
А закінчилася церемонія ще одним міні-перфоменсом мімів. Під звуки "The Beatles" вони намагалися витягти на сцену повеселитися разом кого-небудь із глядачів. Декілька людей рішуче відмовились, а погодився приєднатися до розваги лише поет Олег Коцарев - він разом з мімами підспівував "бітлам", махав "хаєром" і надів на голову акторки композицію з невеличких повітряних кульок.
Також "літакцентівці" презентували засноване ними нове друковане літературно-критичне видання під назвою "На переправі", що містить аналітичні й публіцистичні матеріали.
Микола Третяк, спеціально для nbb.com.ua
|