У Хмельницькому працює кав’ярня, в якій можна почитати книжки, познайомитися з авторами, пограти в шахи і послухати джаз.

Останніми роками особливої популярності набувають різноманітні тематичні кав’ярні. І якщо для західної столиці України – Львова – це не дивина, бо тут завжди тривало негласне змагання у креативності оформлення та концепції роботи таких закладів, то решта міст нашої держави тільки зараз починає наздоганяти «просунуте» місто Лева. У Києві вже давненько діє кнайпа «Купідон», де часто проходили різноманітні виставки, мистецькі заходи та літературні вечори і вечірки; любителі літератури добре знають «Бабуїн», який нещодавно переїхав на вулиці Комінтерна і дещо втратив свою початкову ідею і концепцію, зате проведення літературно-мистецьких акцій перебрав на себе «Диван». Услід за столицею «підтягуються» в культурно-розважальному плані й інші обласні центри. Приміром, у Хмельницькому уже рік працює книгарня-кав’ярня «Кут» (вул. Проскурівського підпілля, 34), до якої ми й завітали, аби дізнатися про її діяльність, випити кави та поговорити про літературу з відвідувачами.

Замовивши горня ароматної кави, присипаної корицею, вмощуємося за столиком біля великої шафи з книжками. Разом із кавою нам приносять і ключика від цієї шафи, щоб кожен міг обрати собі книжку «до кави» за смаком. Не дивуйтеся, якщо до вас заговорять віршами. Адже люди тут працюють не сторонні і не випадкові. Приміром, той самий бармен Денис сам пише вірші й залюбки порадить щось почитати. Він навіть сам зізнався, що в книжках тямить більше, ніж у каві. «Я особисто люблю поезію. Всю. Я не можу сказати, що є класика і, крім неї, більш нічого чи що є постмодерн, а все решта не варте уваги, – роздумує вголос Денис. – Я вважаю, що все має право на існування...»  

Все працює злагоджено, а час тут минає швидко й непомітно. І не віриться, що кав'ярня працює всього рік. Про те, як виникла ідея створення закладу, його функціонування, цікаві заходи, які тут відбуваються, та про творчих людей, які сюди приходять, дізнаємося від нового знайомого Дениса.

Взагалі творче життя і атмосфера навколо місця, де зараз відкрили «Кут», панувала давно. «Ще років п’ять тому ми проводили тут поетичні слеми на базі ще не літературного кафе, а монотеатру «Кут», – пригадує Денис. Також був проект кінопоказів «Нічний кут», яким займалися члени хмельницької організації «Діти кризи».  Саме ж кафе діє поки тільки рік. «Показували фільми в історичному розрізі – починаючи від німого кіно і закінчуючи 1970-ми роками. І це було раз на два тижні у ніч із п’ятниці на суботу, – пригадує хлопець. – Робилося це все тоді на громадських засадах». Коли ж вирішили відкрити кав’ярню, то одразу вирішили, що найкращими працівниками будуть ті, хто організовував «Нічний кут», хто намагається просувати культуру в маси. У «Кут» вклали власні гроші на шафи, книжки. Тож із появою закладу кіно почали рідше показувати, бо частіше стала приходити публіка, тому й програму довелося розробляти різноманітнішу. А ініціаторами різноманітних акцій стають зазвичай працівники закладу, які турбуються про статус кав'ярні.

«Насправді як літературне кафе заклад функціонує не так уже й часто, бо люди мало читають останнім часом. Звичайно, у нас є «свої» клієнти, які постійно приходять, щоб замовити каву чи пиво і почитати. Основна публіка приходить просто відпочити, послухати музику чи пограти в якісь ігри – наприклад, щочетверга у нас проводиться клубна гра «Мафія», ще можна пограти в шахи», – ділиться Денис.

Тут панує також культ музики. Вечори джазу, які плавно переходять у ночі. Майстер-класи з різних технік джазової гри та вокалу, виступи сучасних джаз-бендів та вечори, присвячені класикам світового джазу. Проте часто тут виступають і молоді рок-гурти. Окрім того, постійно на великому екрані показують записи концертів відомих світових гуртів.

Щодо літературних заходів, то ситуація наступна. «Ніч поезії у нас була організована поки тільки раз, – зізнається Денис, – зате регулярно відбуваються квартирники – на оцій нашій маленькій сцені в акустиці виступають люди, читаючи свої вірші чи прози. Найчастіше у квартирнику беруть участь місцеві початківці». Тут також презентувався літературно-мистецький журнал який видають студенти та викладачі Києво-Могилянської академії, «Простори». У найближчих планах – презентувати «Конопляну правду». «Щодо презентації книжок, то у кав'ярні знайомили читачів із книжками вокаліста гурту «Димна суміш», – пригадує хлопець. – Також у нас є так звана філософська полиця, де переважно видання ще радянських часів. Але ми час від часу намагаємося «реінкарнувати» книжки, щоб залучити людей до читання. Минулого року робили презентацію Фейєрбаха, після чого сформувалося невелике коло людей, які ним серйозно зацікавилися».

Працівники кав'ярні намагаються хоча б на одну книжку в місяць поновлювати асортимент своїх книжкових полиць. Якщо з’являється якесь нове цікаве видання, то воно, будьте певні, скоро з’явиться у «Куті» – його або купують, або зі своїх запасів приносять. Книжки на полицях стоять, аби їх просто брали і читали за кавою в самому закладі, проте можна й купити або взяти додому почитати – щось на зразок бібліотеки.

Та не все, звичайно, складалося гладко. Свого часу працівники кафе зіткнулися з проблемою: деякі недобросовісні відвідувачі могли ненароком «поцупити» якусь книжку. Проте приклеїти чи прив’язати книжки до стола, як і гостей до книжкових шаф, не можна було. Обговорюючи проблему в кав’ярні та в соціальних мережах, знайшли вихід: шафи почали замикати, а ключ приносити разом із замовленням, а по розрахунку обслуга почала слідкувати, аби клієнти повертали видання на місця. І все налагодилося. Завдяки обговоренням у соціальних мережах, яке триває постійно й активно, вирішується чимало проблем, розробляються програми заходів, відвідувачі обирають і пропонують гостей, яких хочуть послухати, чи книжки, які хочуть побачити на полицях «Кута». Для зручності у кав'ярні-книгарні навіть встановили вільний доступ до інтернету Wi-Fi.

Можливо, когось, хто звик до креативних витребеньок,  така кав’ярня уже й не здивує, проте хмельничани люблять і хвалять свій «Кут». І – маєте нагоду переконатися – не безпідставно.

Любов Багацька, спеціально для nbb.com.ua