Українці Севастополя волають про допомогу
30.03.2011
sevastopol.jpg
В інтернеті з’явилась інформація про те, що під табачниківську «оптимізацію» потрапив і єдиний український інтернат на Кримському півострові – він же єдина повністю українська школа Севастополя. Її у 1997 році було створено для дітей військовослужбовців на базі вільних приміщень дитячого садка № 69 за ініціативою голови Севастопольського управління освіти та науки, штабу Військово-морських сил України, міського товариства "Просвіта" й української громади. А як же заява Дмитра Табачника про те, що не закриватимуться українські школи, в яких навчаються не менше 40 учнів? А так. Можна їх нищити поетапно. Для початку за усним (!) розпорядженням начальника Управління освіти та науки СМДА С. А. Круглова через невелику кількість учнів (14 дітей) посеред навчального року, у жовтні (!!!) 2010 р., було закрито перший клас школи-інтернату № 7. Далі – більше…
Про те, що відбувається у Севастополі, ми попросили розповісти людей, причетних до цих подій безпосередньо.
 
Директор школи-інтернату № 7 Галина Григорівна Колесник: Нас не закривають – нас просто хочуть об’єднати з російськомовним інтернатом. У нас поруч два російськомовних інтернати – № 3 та № 4. Ось із № 4 нас і хочуть об’єднати, зробити російсько-український інтернат…
 
У нас перший і єдиний навчальний заклад такого типу з українською мовою викладання всіх предметів. Голова нашої «Просвіти» пан Проценко пішов до Управління освіти та науки – там йому сказали: буде два інтернати, чим погано? Я йому пояснила: якщо нас справді переведуть, то наші діти просто не підуть у те приміщення. Туди добиратися двома видами транспорту… Я взагалі не прихильник того, щоб українські школи змішувалися з російськими. Україномовне середовище сприяє вивченню української мови. У нас є в російськомовних школах українські класи, але там немає тієї якості знань. А у нас за 14 років роботи уже підібрані фахівці, розумієте? Безумовно, хотілось би зберегти цей інтернат як окремий україномовний, але ж начальству видніше…
 
Наша школа як колишній дитячий садок розрахована учнів на 100, не більше. З постанням незалежності цей інтернат було створено для дітей військовослужбовців, суддів, прокурорів тощо, які приїхали до Севастополя з усієї України і взагалі не знали російської мови. Чому інтернат – тому що їхні батьки жили в різних точках у всіх кінцях міста і навіть (у нас навіть були діти з Бахчисарая). Це загальноосвітній інтернат для тих сімей, діти з яких далеко живуть і не можуть навчатись у російськомовних школах. Діти у нас жили цілий тиждень і у п’ятницю їхали додому. Зараз трохи розсмокталося – деякі діти вже випустилися, у місті стало більше українських класів, і тепер у нас в основному контингент із нашого мікрорайону. 
 
Батьки чекають, що буде далі, бо нам досі не сказали нічого конкретного. Переселення нібито в планах на 2012 рік. Звичайно, коли нам точно скажуть про переселення, батьки підуть протестувати, але що це дасть? Нас уже попросили надати інформацію про кількість учителів, кого треба звільняти, кого переводити, про дітей, по матеріальну базу…

Член комітету громадської організації «Конгрес українців Севастополя» Сергій Валентинович Корнієнко: В цілому ситуація така: влада як в Україні, так і в Севастополі намагається знищити все, що є українського. Особливо щоб молоде покоління було ізольоване від цього. Наприклад, цього року в школі-інтернаті № 7 немає першого класу. Набрали 14 дітей, але раптом з’явилась якась постанова, щоб було, здається, не менше 20 учнів у класі. Начебто не виділили фінансування. Хоча, напевно, фінансування у цьому році є – його ж точно виділяли, але приховали. Все спрямовано на те, щоби потихеньку школа припинила існування. Цього року не буде першого класу, відповідно, наступного року не буде другого, і вигадують, як знов не набрати перший… Питання зі школою насправді складне, бо вони ж усе підводять під це фінансово – адміністративну реформу тощо. Все продумано юридично — ось у чому проблема.
 
Звичайно, ми самі винні, що набрали таку кількість дітей у перший клас. Чому так – тут кілька причин. Бачите, як вийшло, – є ще кілька шкіл із поглибленим, посиленим вивченням української мови, і ці школи зручніше розташовані… Школа-інтернат № 7 у віддаленому районі, на кінцевій зупинці. Звичайно, батьки намагаютсья віддати дітей до школи у своєму мікрорайоні. Фанатів, готових їздити далеко, мало.
 
Це недогляд у плануванні розвитку культурного фону, національного, патріотичного виховання. Звичайно, ми не сидітимемо склавши руки – треба підготувати звернення на ім’я голови начальника міського Управління освіти… Але ця людина – депутат міськради від ПР, тому зрозуміло, чиї інтереси відстоюватиме. Не дуже афішуючи, він робитиме все, що йому накаже наш градоначальник – теж регіонал і українофоб. У нас ці установи очолюють відверті вороги України.
 
Також про школу-інтернат № 7 ми будемо говорити 9 квітня на звітно-виборчій конференції Конгресу українців Севастополя, яка проводиться раз на два роки. Будемо думати, як поставити це питання, щоб і громадськість була в курсі, і з'явилася реальна можливість вплинути на начальника Управління освіти.
 
У нас слабувата українська громада, народ дуже пасивний. Особливо останній рік. Народ вивести на мітинг важко, лише невеликі групи. Нікому нічого не треба, всі розчаровані, немає сили, немає волі до боротьби, ось що погано…

Голова Конгресу українців Севастополя Богдан Іванович Мороз: Не роумію істерії навколо школи-інтенату № 7. У Севастополі є кілька навчальних закладів з російською і українською мовою навчання – наприклад, гімназія №  5 ім. Лесі Українки, гімназія №  8. А ось  школу у с. Широкому (там мало бути 200 учнів) уже закрито – про це чомусь не пишуть! На грані закриття школа у с. Гончарному, де учнів менше – може, ще цей навчальний рік дійдуть до кінця… А що стосуєтсья школи-інтернату № 7, то там іще менше учнів. Але немає єдиного документу – журналісти люблять писати, але все потрібно підкріплювати документами! – який би підтверджував, що його збираються закрити. 
 
Коротко можу сказати, що за справою зі школою-інтернатом стоїть Дмитро Табачник, міністр освіти і науки. Так і напишіть! Є програма оптимізації шкіл в Україні.
 
Кожне обласне Управління освіти і науки має свою програму. Севастополь прирівняний до області і, відповідно, має свою. Але програма оптимізації має починатися з 2012 року – принаймні у частині фінансування. В держбюджеті на 2011 рік на цю програму коштів не виділено. В місцевому бюджеті м. Севастополя на 2011 рік на цю програму коштів також не виділено. Але, звичайно, ведеться підготовча робота. Програмою передбачено злити два інтернати – український № 7 з російським № 4 для розумово відсталих дітей. Чи можна це назвати закриттям? Юридично – ні. Документально – ні. А фактично — так!
 
У Севастополі майже 70 шкіл. Українська школа-колегіум будується одинадцятий рік – за кошти державного бюджету України. На 2011 рік на продовження цього мученого будівництва коштів не передбачено. А з місцевого бюджету не виділяється ні копійки. Зате в Севастополі за переписом 2001 року чверть населення – українці. Ця чверть становить понад 80 тисяч жителів, отже, приблизно 40 тисяч платників податків. Податки платимо, але з міського бюджету щорічно виділяють мільйон гривень на розвиток «русского язика і літєратури». Податки платять росіяни, українці, татари, болгари, греки, але розвиток тільки однієї мови. Це справедливо? Розвиток української мови на 2011 рік не фінансуєтсья – ви не знайдете таких документів. Всі севастопольські школи (крім однієї, РФ) фінансуються з державного бюджету України – це зарплата вчителям, опалення, електроенергія, водопостачання, водовідведення… а якою мовою вчать у цих школах – це вже питання десяте. Українська держава за гроші бюджету розвалює саму державу. Ми з вами платимо за розвал держави! Завдяки мені і вам розвалюється українська держава! Нашими грішми!
 
Атанайя Та, для НББ! 
 

Додати коментар

Опитування

Чи покращилась мовна ситуація в Україні у 2011 році?
 

Останні коментарі

Авторизація

 
  

 
 
Забули пароль?   ||    Реєстрація