У столиці України можуть не взяти на роботу через українську мову
17.02.2011
skoroda.jpg
Олена Воронова – не єдина, кому довелося під час пошуків роботи у Києві зіткнутися з мовною дискримінацією. Діна Антощенко розповідає, що, намагаючись влаштуватись на посаду офіс-менеджера (назви фірми вона вже не може пригадати – адже під час пошуків роботи іноді відвідуєш по три місця на день), ще на співбесіді почула, що потрібна людина, яка розмовляє тільки російською. Така ситуація повторювалася кілька разів – найяскравішим був такий випадок: «Я прийшла на співбесіду в магазин дитячого одягу «Лапін хауз», у якому продаються досить відомі бренди, і представник цього магазину сказала мені, щоб я негайно перейшла на російську, якщо хочу, аби вони надалі зі мною співпрацювали, бо до їхнього магазину приходять дуже поважні клієнти».
Юлія Скорода теж може засвідчити, що мовна дискримінація у столиці існує. Юлія – молодий спеціаліст, закінчила навчання за двома фахами – фахівець зі зв’язків з громадськістю (інформаційний аналітик) та філолог (англійська мова). «Я ще під час навчання в університеті шукала роботу також у Києві – за моїм фахом у провінційному місті робити немає чого, – розповідає вона. – Я вже давно погодилася з думкою, що житиму в Києві, тим більше що місто мені подобається. В аудиторській компанії проходила конкурс на помічника керівника – потрібні були знання англійської мови, що було зазначено як обов’язковва умова, але ми поспілкувалися з людиною, яка проводила конкурс, і мені сказали: «Як у вас із російською? Тому що ви не зможете спілкуватись українською у нашій компанії, бо керівництво – із Донецька, і представництво в Києві мусить говорити мовою, прийнятною для корпоративних стандартів».
 
Уже закінчивши навчання, Юлія шукала роботу, починаючи з листопада, – доти працювала вдома. Оскільки вакансій за фахом не було, то шукала роботу, яка є. Намагаючись влаштуватись у магазин брендового одягу Spazio Boutique, прийшла на співбесіду. «Я принесла резюме, як було зазначено на сайті, особисто адміністратору – ми з нею спілкувались українською, зрештою, й резюме було українською. Мені пояснили умови, я розповіла, як себе в тому магазині бачу, але згодом мені адміністратор досить грубо сказала: «Дєвушка, ви вообщє на русскам разговаріваєтє?» Мене здивувало навіть не питання, бо це був не перший випадок, а сам тон, яким це питали – так зневажливо… Розхотілося не те що там працювати – обходжу тепер цей магазин десятою дорогою».
 
Утім, ця історія закінчується щасливо: Юлія Скорода знайшла роботу за фахом у піар-агенції Publicity, і хоча більша половина колективу – кияни, які змалечку розмовляли російською, та й більшу половину документів доводиться складати теж російською (це залежить від клієнта), Юлія задоволена – каже, що, по-перше, ніхто не ставить під сумнів її права розмовляти рідною мовою, а по-друге, співробітники – навіть директор – залюбки переходять на українську в розмові з нею. 
 
 
 
 
Атанайя Та, для НББ! 
 

Додати коментар

Опитування

Чи покращилась мовна ситуація в Україні у 2011 році?
 

Останні коментарі

Авторизація

 
  

 
 
Забули пароль?   ||    Реєстрація