З такою веселою та сповненою цікавих пригод книгою навряд чи вдасться заснути, тому варто її читати на канікулах або подорожуючи світами. Особливо, якщо подорожуєте ви міжпланетним зорельотом. Як ніколи доречною ця книга буде і тоді, коли ви лежите під кущем бузини десь за селом і пасете дідових кіз – ефект повної присутності буде гарантований.

Герої книги ні секунди не сидять без діла. Географічні рамки їхнього «діла» простягаються від далекої планети Салатти до українського степу, від села до Києва, від Києва до Брюсселя… Та й самі герої досить-таки оригінальні: троє прибульченят із дивними іменами – Го, Гоо і Гооо, які подорожують всесвітом самі, без батьків, а також кози Ляля і Каша, говіркі та цікаві до всього, кущ бузини, якому конче потрібно побувати в Києві… А ще дід Карпо і баба Катерина – одні з небагатьох представників людської раси в книзі.

 

Початок розповіді досить спокійний: на далекій планеті Салатта мама з татом вирішують відправити своїх трьох синочків у подорож всесвітом. Мовляв, нехай діти помандрують, поки в них канікули, а заодно продовжать багаторічну сімейну традицію – відправляти в космічні подорожі школярів. Єдина вимога – ніде не приземлятися, ні з ким не спілкуватися, хіба що дивитися з вікон зорельота. Зробити це технічно не важко, адже космічний човник малечі невидимий, тому не буде привертати до себе увагу. Проте, коли таке було, щоб діти не порушували заборони батьків? От і починаються знайомства й пригоди прибульців.

 

Сюжетні лінії обігруються довкола речей, які, зазвичай, викликають у дітей купу запитань. Наприклад, чи правда, що брюссельська капуста буває лише в Брюсселі,  або що бузина, яка росте на городі, має в Києві дядька? Як часто вони бачаться? І звідки той дядько там узявся?.. Чи правда, що прибульці зелені і обов’язково ставлять всілякі досліди на людях? А на тваринах?

 

Автор книги, Ксенія Ковальська добре обізнана з дитячою психологією, з тим станом, коли постійно тягне на пригоди, приводом для яких може стати будь-що. Головне в такій ситуації – не відкладати задумане, відразу починати докопуватися до істини і втілювати в життя свої мрії та ідеї. І не лише свої… Дід Карпо мав необачність розказати про своє бажання залізти на біґборд за селом, аби хоч раз у житті оглянути околиці з висоти пташиного польоту – і ось уже прибульці піднімають його на біґборд. А разом із ним його кіз. Коза Каша все життя мріяла політати на дельтаплані, навіть не маючи жодного уявлення про цей літальний апарат, – і от уже прибульці прив’язують її до дельтаплана німця Отто. Кущ бузини давно хотів побачити свого київського дядька – і прибульці везуть його до столиці…

 

«Канікули прибульців із Салатти» – динамічна книга, можна сказати навіть кінематографічна – що не «кадр», то пригода. Діалоги – жваві й з гумором. Герої – оригінальні й добрі. Доки читаєш книгу, не покидає відчуття, що і ти подорожуєш разом із козою Кашею, Го, Гоо і Гооо та кущем бузини в маленькому міжпланетному човнику. І головне – ця подорож приносить задоволення.

 

Маргарита Стручок, Друг читача