Виставою Івано-Франківського академічного українського музично-драматичного театру ім. І.Франка «Солодка Даруся» за романом лауреата Шевченківської премії Марії Матіос 24 червня у Полтаві розпочався VІІ «Мазепа-Фест». У просторому залі обласного центру естетичного виховання учнівської молоді не було вільних місць ні в рядах, ні попід стінами.
Складну, сповнену метафор і символів тригодинну виставу глядачі сприйняли на одному подиху, на одному схлипу-стогоні українського серця.
Історія буковинської родини, чиє щастя брутально розтоптали комуністичні ґвалтівники-«визволителі» – визволителі від правди, вірності, українського ладу і звичаю, – знайшла глибоке розуміння і співчуття у полтавців, у чиїх генах закарбовано жах Батурина і Переволочної, трьох голодоморів і «розстрільного» 1937-го.
Вистава, створена за складним прозовим твором, вражає динамічністю, талановитими мізансценами, автентичною музикою (не тільки гуцульською, а й записаною на Полтавщині), режисерським умінням жорстокі сцени передати так, щоб глядач не збожеволів услід за героями.
Вистава трагічна, вона про беззахисність добра перед натиском людської заздрості і нелюдської жорстокості окупантів, але той розтерзаний світ краси, добра і ладу такий притягально-привабливий, такий рідний і спасенно-жаданий, що відчуваєш, як душа позбавляється апатії, і кажеш собі: ні кроку назад! Тільки вперед! Громадою, дружно маємо вимести на смітник історії всіх полигачів комуністичного диявола, всіх духовних спадкоємців ленінсько-сталінсько-андроповських катів!
Відкриваючи сьомий «Мазепа-Фест», директор фестивалю, народний депутат, голова Полтавської «Просвіти» Микола Кульчинський подякував Полтавській та Івано-Франківській облдержадміністраціям за сприяння в організації цьогорічного фестивалю. Учасників дійства також щиро привітали начальник управління культури Полтавської ОДА Володимир Годзенко, незмінний режисер «Мазепа-Фесту» Сергій Архипчук та режисер Івано-Франківського театру Ростислав Держипільський.
… Перед початком вистави, кажуть, відбулася така пригода. Коли актори Івано-Франківського театру та супроводжувачі з Полтавської «Просвіти» зайшли до зали, де мав відбуватися спектакль, то їм мову відібрало, як тій Дарусі: над сценою красувалося гасло: «Комсомоле, брате мій, свято нашої душі». Це регіонало-бютівсько-комуністична номенклатура через два дні збиралася гатити в тулумбаси з нагоди 90-річчя комсомолу України – нещасного і злощасного підпомагача творців голодоморів і репресій, руки якого у 30-ті роки були в крові братів-українців по лікті.
Оговтавшись, хтось запропонував залишити гасло як декорацію. Та все ж його зняли. Хоча, напевне, не в одного з гостей кішки заскребли на серці: що ж це за «духовна столиця України», де й досі править бал цинічне покоління останніх «комсомолістів», які грабують Україну так, що жодній сицилійській мафії не снилося, при цьому ще й носячи квіточки до пам’ятників імперським бовванам?
На щастя, є ще інша Полтава. Вона поспішає на позивні «Мазепа-Фесту» і на світло рампи, де актори розповідають трагічну історію борні людей, що мають Бога в серці, з горилами, що служать комуністичному дияволу.
… Коли скам’яніла від не баченого під небесами лиха Даруся повільно кружляла по сцені, мені раптом згадалося московська карусель у Батурині Десять дитячих голівок – у кожне крило вітряка… Вітряк крутиться, а «орли» Петра І п’яно гигочуть…
А нині голова Полтавської облради регіонал Удовіченко, якому ця висока посада дісталася через підле зрадництво частини фракції БЮТ в облраді, обвішав траси Полтавщини біг-бордами зі своєю регіонською парсуною та написом, якщо не зраджує пам'ять: «Україна-Росія: спільна історія, успішне майбутнє». Так, у нас 300 років була спільна історія. Тільки в цій історії Московії діставалося добро українських ґазд, інтелектуальні і культурні надбання українського народу, його людські ресурси. А дітям України залишалися батуринські каруселі, ями голодомору і півник на паличці від дядька у галіфе, смак якого з кров’ю вихаркуватимеш усе життя…
Ганна ДЕНИСКО
http://prosvita.poltava.ua
