Пам’ятник Леніну відремонтують і приберуть з Бессарабки

02.07.2009  10:33

Пам'ятник Леніну, який 30 червня понівечила група націоналістів, на час ремонту приберуть з бульвару Шевченка в Києві. 
Про це заявив начальник Головного управління культурної спадщини КМДА Руслан Кухаренко, пише "Сегодня".

"На час ремонту Леніна демонтують, а потім його долю вирішить Кабмін, адже це визначна пам'ятка національного рівня. Монумент зроблений з рідкісного матеріалу - карельського кварциту. З нього будували Мавзолей в Москві. Кварцит треба замовляти", - сказав Кухаренко.

Вартість реставрації, на думку київського скульптора Олега Пінчука, становитиме близько 100 тисяч гривень.

Заступник мера Києва Сергій Рудик вже висловив ідею створення музею "Парк радянського періоду", куди може переїхати і Ленін після реставрації. Але останнє слово - за Кабінетом міністрів. Якщо він не дасть санкції на "переїзд" пам'ятника, то у пам'ятника є шанс повернутися на колишнє місце на початку бульвару.

Водночас, як повідомляє УНІАН, заяви про те, що пам'ятник Леніну в Києві належить до списку світової спадщини ЮНЕСКО - неправдиві.  На офіційному сайті ЮНЕСКО повідомляється, що під охорону ООН в Україні потрапляють Софія Київська, Києво-Печерська Лавра, архітектурний ансамбль історичного центру Львова, пункти геодезичної дуги Струве початку ХІХ століття і букового лісу в Карпатах.

У той час як пам'ятник Леніну на Бессарабці, встановлений в 1946 році, за радянських часів був визначною пам'яткою виключно національного значення. Зараз він є в Державному реєстрі нерухомих визначних пам'яток України.
http://kiev.pravda.com.ua/news/4a4c6638ddfba/

Як козаки над царем поглумилися
Цього тижня Україна відзначає 350–ту річницю битви під Конотопом — чи не єдиної, де козаки перемогли російське військо

Відзначення 350–річчя битви під Конотопом, яке очікувалося на минулих вихідних, перенесене на тиждень. Президент України не зміг, як планував, приїхати на свято, і проведення заходу довелося перенести. Відразу з’явилася версія, ніби Віктор Ющенко переніс візит до Сумщини, аби «заразом» побувати на футбольному матчі 11 липня. Утім заступник голови Сумської обласної державної адміністрації Олександр Лаврик пояснює: візит Президента відкладено через його поїздку до Севастополя.

Битва, яка тривала кілька днів, почалася 7 липня. Певно, іронія долі, що навіть святкування річниці цієї події пов’язане з полемікою. Адже вся історія битви під Конотопом упродовж 350 років, що минули, знаходить різне прочитання та тлумачення. Для українців ця битва передусім була замовчуваною. І лише за час незалежності широкий загал довідався про історичний факт перемоги козаків над військом російського царя. Сучасні російські засоби масової інформації останнім часом активізували розповіді про те, наскільки локальною, незначимою була битва під Конотопом і якими тяжкими стали наслідки тих подій передусім для українців. Утім вітчизняні історики мають своє тлумачення минувшини, що спирається на історичні факти. Отож ми говоримо: битва була, і перемогло у ній військо гетьмана Івана Виговського. Тож, урешті, є привід відзначити якусь позитивну дату, бо останнім часом відзначаємо переважно трагічні й сумні.

Програма урочистостей, уже готова на минулі вихідні, відшліфовується на 10—11 липня. Серед передбачених заходів — регіональний етап Всеукраїнського фестивалю кобзарського мистецтва імені Остапа Вересая, четверте проведення Всеукраїнського фестивалю «Козацький родослов», відкриття пам’ятного каменя на честь героїчної оборони Конотопської фортеці та пам’ятного знака на честь перемоги 1659 року. У новозбудованій козацькій церкві Покрови освятять хрести і пройде молебень на славу героїв–переможців...

Серед іншого — спецпогашення конверта, представлення ювілейної монети, презентація козацького рушника і, звичайно, козацькі розваги у козацькому містечку. Відбуватиметься дійство у Конотопі, а також селах Соснівці та Шаповалівці, де й проходили основні бої 350 років тому. На святкування, розповів Олександр Лаврик, запрошені представники з усіх регіонів України: як «світські», так і «козацькі». Передбачається участь не лише місцевих, а й національних колективів, зокрема, славетного хору імені Верьовки, ансамблю Вірського, Національної капели бандуристів.
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1441/116/50702/

Біля Політехнічного університету з’явиться пам’ятник поетесі

До початку навчального року у сквері на перетині вулиць Янгеля і Борщагівської біля Політехнічного університету буде встановлено бронзовий пам’ятник Олені Телізі. Автор — відомий київський скульптор Володимир Щур. Якщо в когось виникає бажання зробити подарунок місту у вигляді пам’ятника, одним із перших, до кого він звертається — це Володимир Іванович. У його майстерні народилися скульптурні образи таких відомих персонажів (більшість з яких, до речі, кияни) — це архітектор Владислав Городецький, актор Леонід Биков, Паніковський, Свирид Голохвастов та Проня Прокопівна. І сьогодні в нього зовсім немає часу на спочинок. Адже залишився ще тиждень, щоб закінчити пам’ятник 16–річній Олені Телізі. «УМ» побувала на місці творіння, де з вогню і бронзи виходять шедеври Володимира Щура.

Усе почалося з того, що КПІ вирішив увіковічити своїх героїв — міністра уряду УНР Івана Шовгеніва та його доньку Олену Телігу, які у 20–х роках минулого століття мешкали в одному з будинків неподалік від інституту. Майбутній поетесі на той час було 16 років, навчалася вона у гімназії Дучинської. Писати почала набагато пізніше, однак для скульптора не це головне. З 1917 по 1923 роки Олена жила у Києві, потім емігрувала в чеські Подєбради, де батько працював ректором Української господарської академії. Для замовника важливим було бачити Телігу з раннього київського періоду. Образ Олени у Володимира Щура пішов легко, без мук творчості. Переглянувши десятки фотографій поетеси, він виліпив із пластиліну єдиний ескіз Олени Теліги, який відразу сподобався замовнику. Скульптурна експозиція буде заввишки 180 см. Олена сидить на лавці під дубочком, у короткому гімназійному платтячку, із замріяним поглядом, поруч парасолька. «Це символ буремних років. Час тоді був тривожний. Парасолька символізує готовність захиститися. Гілка дуба — це міць слова», — роз’яснює скульптурну символіку Володимир Щур.

Робота над пам’ят­ником тривала цілий рік. Після того, як замовник затвердив маленьку пластилінову скульптурку, Володимир Щур виліпив пам’ятник зі спеціальної жирної глини, заформував її, потім залив формовку воском, після чого вже відливають бронзу. Байку про те, що художники особисте часто поєднують із роботою, і тоді їхні творіння нагадують коханих, друзів чи сусідів, Володимир Щур спростовує відразу. «Коли йдеться про конкретну людину, все робиться з фотографій. В Олени Теліги багато світлин, але немає профілю. Довелося робити інтуїтивно, — зізнається Щур. — Мені приємніше робити жінок, аніж чоловіків. Форми кругліші. І до бронзи вже звик. Коли замовляють із каменю, відмовляю. Бронза надійна, хоча має властивість темніти. Спершу чорніє, а через років 30 позеленіє. Буде як пам’ятник Богдану Хмельницькому».

Для скульптора важливо й те, в якому місці буде встановлено скульптуру. «Мені подобається скверик біля КПІ. Там аура якраз для Теліги. А з другого боку кварталу, біля метро «Політехнічний інститут» замовник планує встановити меморіальну дошку батьку Теліги Івану Шовгеніву. Її я вже теж відлив», — каже пан Володимир. Сподіваємося, що родина Шовгенівих повернеться у КПІ без запізнень і стане улюбленцем киян, як всі скульптури Щура.

http://www.umoloda.kiev.ua/number/1475/164/51888/

Тіціан із підземелля
Експерти оцінюють вартість знайденого одеського шедевра мистецтв у 200 мільйонів доларів
Картину, яку досі виставляли в експозиції Одеського музею західного і східного мистецтв під назвою «Робота невідомого художника», фахівці визнали одним із шедеврів світового живопису пензля італійського художника епохи Відродження Тіціана Вечелліо.
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1546/116/54437/

Чотири тисячі за російську мову
має виплатити Віктору Таратушці МВС, бо співробітники ДАІ паплюжили державну мову


Днями Бабушкінський районний суд Дніпропетровська під головуванням Тетяни Кудрявцевої ухвалив рішення, яке ще довго згадуватимуть як наочне свідчення топтання в Україні державної мови. Причому людьми, яких саме ця держава і наділила чималими владними повноваженнями, — співробітниками Державтоінспекції. Як уже повідомляла «УМ», голову Дніпропетровської обласної організації Спілки офіцерів України, колишнього бойового пілота, полковника Віктора Таратушку, який їхав разом зі ще одним полковником із рідного села Могилева у Царичанському районі, саме за українську мову хвацькі даішники у найпрямішому розумінні слова тицьнули обличчям в асфальт.

Причому для конфлікту не було найменших підстав. Коли співробітники ДАІ зупинили авто Таратушки, який ніколи скандальністю не відзначався, той абсолютно мирно попросив їх звернутися до нього державною мовою. Проте люди у погонах від таких слів буквально оскаженіли: надягли полковникові наручники, повалили на асфальт, при цьо­му промовляючи слова, як стверджує 61–річний полковник, які незбагненно паплюжили українську мову.

Але офіцер виявився не з боязкого десятка. Крок за кроком він відстоював свою честь та гідність. Зокрема, домігся аудієнції з найвищим керівництвом Державтоінспекції Дніпропетровщини, яке від гріха подалі своїх співробітників відразу ж звільнило з роботи. Полковник пішов ще далі, звернувшись до суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України та управління Державтоінспекції у Дніпропетровській області, де, з–поміж іншого, вимагав 100 тисяч гривень компенсації за заподіяні моральні збитки.

Відповідачі, за великим рахунком, свою провину у суді не визнавали, проте казали, що цей випадок поодинокий і системних коренів не має. Позивач разом з адвокатом Миколою Бесарабом наполягали на тому, що кричущий випадок спричинила слабка робота з кадрами і, зокрема, те, що вище начальство й саме при виконанні службових обов’язків дер­жавною мовою не користується. Отож, мовляв, підлеглі й взяли з нього приклад.

Зрештою, суд вирішив стягнути з УМВС України у Дніпропетровській області та управління Державтоінспекції чотири тисячі гривень. Утім для цих установ така сума не порівнюється навіть з укусом комара, адже фінансовий тягар, згідно з чинним законодавством, у таких випадках лягає на плечі Держказначейства. Тому прийнята судом стосовно поважних структур окрема ухвала, в якій ідеться про кричущі непорядки у міліцейських лавах, зокрема і щодо виховання підлеглих та поваги до людей, здається, підсумком куди вагомішим.

http://www.umoloda.kiev.ua/number/1554/116/54743/

Книгарню "Сяйво" захопили люди в масках
Група невідомих здійснила спробу захоплення книжкового магазину "Сяйво.
http://kiev.pravda.com.ua/news/4b711b2a5b3c6/

Забарикадоване «Сяйво». ФОТОРЕПОРТАЖ
http://www.bukvoid.com.ua/events/bookmarket/2010/02/09/123813.html