Я мав на увазі те, що толерантність не дорівнює бездіяльності. Адже можна діяти толерантно (не ображаючи чиїх би там не було інтересів) і все ж діяти. Тому саме бездіяльність наших та рос. радикалізм призвели до ситуації, описаної вище. Тому я також не згоден із тим. що толерантність = бездіяльність

Утисками на державному рівні є і те, що в  Вінниці купити гарну українську книжку - це проблема. Але ці утиски зробила держава, а не російськомовні громадяни.

Але стосовно твого поста, то тут є питання:
1. Ти розповідаєш про подію, що мала місце бути чи про якусь теоретичну ситуацію? Якщо про реалну, то мені було б цікаво більш детально почути про цю ситуацію...спаравді було б цікаво.
2. Звертатися пробували до державних газет?Думаю, що державні ЗМІ там мають бути україномовними (тому, якщо стаття справді гідна і цінна, то не мало б виникнути в талановитого журналіста проблем по її публікації в державній газеті; Це, звичайно, теоретично, бо в нашій країні може бути що завгодно. Але, якщо у державих ЗМІ утискають українську мову, то можна звератися до суду з посиланням на Конституцію, норми якої є прямої дії)
3. Приватні ЗМІ мають свою політику, втручатися в яку...не знаю, як на мене є поганим. Ну не хоче власник бачити українських статей у своїй газеті - то йому ж гірше, значить він не є прогресивним. А законів то він не порушує.

Я думаю, що ні, хоча вона дивний політик, тому все можливо.


Я думаю, що скоріш за усе ця ідея помре на рівні обговорення не через толерантність, а через свою невигідність. Бо не модно зараз читати і видавати (тим більш в Донецьку) журнал українською - от з цим і треба боротися.  Журнал просто не будуть купувати  там(така сумна правда сьогодення). І якщо силоміць не змушувати людей Донецька читати того журнала, то не думаю, що це буде трактуватися нормальними "вміняємими" людьми сходу, як порушення якихось своїх прав.
А з чого ти взяв, що це не так. Це ж ти казав, що не будеш проти підриву магазинів  з російськомовними вивісками? Чи я помиляюсь? Це радикалізм, тому я проти нього.

А я не називаю це радикалізмом, бо що радикального в пропаганді державної мови на території цієї держави? Для мене це нормальна практика.
Розумієш, для мене радикалізм - це насилля, те, що на сході називають насадженням. Це підриви магазинів, це законодавча заборона використання російської мови, це побиття російськомовних, це закидання помідорами російськомовних співаків, тощо...
Я не вважаю такі методами достойними і потрібними для України.

Древні філософи перед диспутом "з*ясовували терміни", щоб не було суперечок не по суті, щоб не називати одні і ті ж речі різними назвами. Що я бачу в термінах радикалізму і толерантності, я написав. І це не привід дискусії, бо то моє світоглядне бачення.
Тому давай надалі дискутувати саме по конкретним методам боротьби за українську мову, а не по термінам. Бо те, що ти називаєш толерантністю - це бездіяльність, те, що толерантністю називаю я - це діяльність, яка нікого нідо чого не змушує, що пропонує вибір, а не змушує.
Тому вважаю надалі диспут по назвам для себе закритим і відповідати далі по термінології, я не буду. Конкретно по методам я відкритий для дискусії, але без назв.

Чекай, Коффе_іне, тема якраз для того й створювалась, щоб з'ясувати: що  ж таке радикалізм та що ж таке толерантність. Наводжу свою цитату, з витоків цієї теми:

Толерантність "ф топку"!!! Ну як можна бути толерантним до ситуації, що склалася у мовній та культурній сфері в Україні?!!!!
Адже величезна кількість шкіл та університетів є російськомовними! Українська книжка, без підтримки держави, розвивається надзвичайно повільно... А взяти хоча б пресу(газети, журнали) більшість то російськомовні... А хтось бачив дійсно Українське(зняте за часи незалежності) кіно?! Ну мабуть бачили Штольню, Нескореного та Залізну сотню(Цей фільм відверто не сподобався ) І все?! достойно великої 46-ти мільйонної країни... Про те що наша історія майже три століття писалася і перепусувалася інозмецями я вже мовчу...
І ось подивимося на ситуацію. Народилася дитина на землях прославлених козаками-запорожцями(наприклад в Січеславі (Днєпрапетровскє)). Соціум довкола переважно російсько та суржикомовний, школа і університет аналогічно. А окрім спілкування та навчання молода людина хоче задовольнити свої духовні потреби: і тут кіно російське або російською, преса і книга також... А ми вже 16 років НЕЗАЛЕЖНІ, а нашій Державі і політикам абсолютно на це начхати!!!То про яку толерантність ви ведете мову?!
Єдина сфера де я визнаю потребу в толерантності так це культурно-освітня робота з людьми, що розмовяють російською, але ви маєте намір донести їм свою думку...

Якщо ми говоримо про толерантність як обов"язкову складову культурно-просвітницької діяльності то звичайно я за толерантність! Просто питання поставлене конкретно: Толерантність чи радикалізм?
Я за радикалізм у ставленні до акцій "Я гаварю па-рускі", до осіб типу Жиріка і Затуліна, і до відсутності позиції і діяльності з боку нашої держави...
Але завдання, що собі поставили небайдужі,- складне і тому потрібно поєднувати радикалізм та толерантність..
Тобто якщо людина говорить російською, польською - це нормально, хай говорить...якщо певна особо чи політична сила починає наїзджати на українську, плювати на нашу історію - то таких треба мачіти по сортірам!!!!