221108
Небо сиве билось в істериці,
воно в вікна билось і в двері ці,
з усієї сили на камені,
розбиваючись в друзки поламані.

Воно вило, кляло і жаліло,
у молитві туманом стелило,
проглядало світлом крізь храми,
коли хтось цілував його хмари.

Сиве небо в життя своє бачило
всіх людей, і для всіх своє значило.
та сьогодні билось в істериці,
в Україні, і в кожній америці.

мій народ, розіп*ятий, розтерзаний,
чорним сумом як дід підперезаний,
гриз цю землю й дітей зубами,
а те небо все бУло над нами.

Воно бачило біль і страждання,
воно бачило очі чекання,
воно світом світило голодним,
залишаючи тіло холодним.

небо чуло молитви і крики,
воно бачило вчинки ті дикі,
закривалися очі дитячі,
споглядаючи в небо у плачі.

Та сьогодні кричало й молилося,
суму й гніву своєму корилося,
за народ, на хресті розіп*ятий,
розмивало цей всесвіт щербатий.

Леся! Суперовий вірш! Вражений небанальною римою та глибоким змістом.

    Опис людини, яку ви не знаєте...

 Я боюсь у неї закохатися... І зовсім неважливо, що вона також дівчина. Просто це така людина, проти якої мій слабкий організм не має імунітету.
     Буває, що хтось манить без зрозумілих на те причин. А вона не манить, а одразу бере у полон. Вона – це синтез відсутності комплексів і вихованості, агресії і душевної доброти, вульгарності і стриманості, чоловічого темпераменту і жіночності. Може зацікавити людину з першої фрази, а може не промовити ні слова і стати об’єктом загальної ненависті. До таких ніхто не ставиться байдуже.
    Одна з її найкращих якостей, це те, що в ній немає лицемірства -  «Я роблю щось погане – я про це кажу». Вона не соромиться своїх недоліків, а чесно про них розповідає. І захоплює набагато більше, ніж люди, які малюють собі німб над головою, а нутрощі їхні догнивають і відчувається багаторічний гнильний сморід їхніх завуальованих вчинків. А вона чесна. Чесна з людьми і чесна сама з собою.
    Це особистість, якій неможливо нав’язати свою думку, але вона не соромиться запитати поради, проте,  все одно зробить як заманеться.
    Мені іноді важко спів ставити її зовнішність та внутрішній світ. Я не знаю, куди в неї помістився такий характер. Здавалося б що така мила та тендітна на перший погляд дівчина не може бути такою… мужиком. Це нагадує рекламу прального порошку: «Всі думають, що я новачок, а я займаюсь карате щодня». Так і її зовнішність може зіграти злий жарт з недоброзичливими людьми. І при перших активних діях проти неї або проти дорогих їй людей, вона суперника вкладе на лопатки. Морально вона себе завжди захистить.
     А якщо ви спробуєте довести її до сліз, то скоріше самі перші заплачете. Від марних намагань. Це в кращому випадку. В гіршому –отримаєте по голові.
     Психологи нам доводять, що характер особистості закладається в дитячі роки. Я ніколи не вірила. Але ця дівчина – яскравий приклад людини зі свого дитинства. Як колись, будучи немовлям, вона стояла на межі життя і смерті, боролась за своє життя, так і зараз буквально зубами вигризає своє щастя. А вона точно знає, чого їй треба. Одна з не багатьох моїх знайомих, яка ловить саме своє щастя, а не подруги чи найлютішого ворога. Не вкрадене, а своє власне!
    Проте не зважаючи на всю її войовничість та, певною мірою, агресію, вона змогла зберегти в собі безмежну доброту. Вона любить людей, хоча й каже, що багатьох хотіла б побити. Вона любить дітей. І хоче мати трьох. Трьох хлопчиків. Я думаю, що вони у неї виростуть справжніми чоловіками.
    А ще.. людина талановита… безмежні ідеї просто киплять в її голові. І кожен найбанальніший жарт в її виконанні отримує зовсім інше забарвлення. А найскладніші речі, які можна було б сказати, перетворюються в просту істину, коли вона викладає їх на папері.

Вона сама про себе: «У минулому житті була чоловіком. Уже вкотре народилася. Заговорила і пішла.
Зламала хлопчакові з двору носа. Покарали. Усвідомила життя. Пішла в школу. Написала перший вірш. Виросли крила.
Зламала однокласникові щелепу. Мало не вигнали зі школи. Перший поцілунок. Перший пірсинг.
Обрала навчання у 10-тому та 11-тому класах, замість коледжу. Зробила ще один пірсинг. Закінчила школу.
Не вступила на бюджет. Обтялись крила. Навчаюсь на контракті. Маю у планах проламати голову одногрупниці за плагіат.
Мрію про велику кар’єру. Боюсь тільки саму себе. Ненавиджу коли мене цитують. Ростуть нові крила. В наступному житті
знову буду чоловіком...»

        А я ось тепер боюсь, щоб вона мені голови не проломила, за те, що я її процитувала.

ви трішки помилились...

Ти мою душу, наче замок,
будуєш з диво-кришталю,
і він є вільний, бо без рамок,
схиливсь у вдячності митцю.

Без цвяхів, без сокир та болю
ростуть у небо куполи,
бо ти даруєш мені волю -
зламатись, чи піти із гри.

Я кожен день тобі дивуюсь,
й дивлюсь з нової сторони.
від того світом я чаруюсь, -
що показав де крила ти.

Раніше - тільки здогадалась,
а зараз зрозуміла - так,
найкраща вдача твоя - справжність,
така, як снігу перший смак

  До тих, хто сам живе, Миколайчик не приходить… Трішки сумно стало через те, що комусь принесли цукерки, комусь новенький МР3 плеєр, а одному унікалу навіть оселедця. І я не знаю, за які такі заслуги я залишилась без подарунка. От вам і незалежність. І ніхто тепер вночі не заважає мені спати тим, що лізе мені під подушку. А саме зараз цього і хочеться. Хоч бери й сама собі клади шоколадного зайця туди..
  Але ні… не думайте, що все зовсім сумно! Я щаслива! Можливо Миколайчик до мене не прийшов, бо вважає, що треба слідкувати за моєю фігурою. Вже пройшли ті роки, коли цукерками можна було обжиратись без шкоди для моїх 60 або других 90.
  Але я щаслива тому, що отримала найцінніші подарунки:
 невеличке оповідання про мене від дорогої мені людини та її обійми в контакті;
поцілунок по телефону від коханого;
те, що сказала мама по телефону: вдома мене чекає шоколад з Італії, який я так люблю.
  Сьогодні я сама, але маю все для СВОГО свята. В мене є мандарини, улюблена риба та кока-кола. І на перший час покатить. Головне не свято, а те, як ви його сприймаєте!!!! Збережіть свято в душі!!!!