|
Н€б@йд¥)|(ий Іван
|
 |
« Відповідь #135 : 04 Червня 2008, 20:53:11 » |
|
Ось вам ще!
Хочу
Хотів би бути я птахом, в небі літати без суму і страху,
В небі кружляти від ночі до ранку
Вільно і гордо. Хотів би бути я птахом.
Хочу грайливим буть вітром, птаха по небу я хочу носити
І пестити лагідним подихом квіти
Прекрасні і чисті, як ти. Я хотів би буть вітром.
Хочу я сяяти сонцем. Хочу, щоб світла мого було досить
Для тебе, щоб в небі ти бачила постать орла.
Я зігрів би тебе. Як хотів би бути я сонцем.
Хотів би бути я небом, хочу, щоб завжди, як буде потреба,
Я міг озирнутись й побачити тебе
Прекрасну й чарівну. Хочеться буть мені небом.
Хочу бути з тобою, хочу, щоб завжди були разом двоє.
За тебе готовий стати до бою,
За тебе єдину. Для цього я буду з тобою.
Стану для тебе ким хочеш. Будь-ким: орлом, вітром теплим уночі,
Буду я сонцем, що тебе лоскоче
Променем своїм ласкавим і стану ким хочеш.
Хочу, щоб ти була поруч і насолоджуватись лиш тобою.
Разом ми зробимо осінь весною.
Будемо разом, прошу тебе: станемо поруч.
|
|
|
|
|
Записаний
|
Viva, Україно! Н€б@йд¥)|(ий вітає тебе!
|
|
|
|
Н€б@йд¥)|(ий Іван
|
|
« Відповідь #136 : 05 Червня 2008, 20:21:49 » |
|
Модель
І
Ти прекрасна, наче зірка в небесах. О так!
Ти прекрасна. Ти царівна із людей – модель.
Тобі вклоняється весь світ у твоїх ніг, а ти
Не можеш покохати, бо ніхто не був ще гідним тебе.
Пр.:
Чарівна, мов модель. Кохаю я тебе.
З тобою буду разом, бо знайду тебе будь-де.
Чарівна, мов модель. Для мене ти – модель.
ІІ
Я ніколи не стрічав таку, як ти. Зажди…
Один, бо ще не зміг нікого я знайти, та ти
Мене колись причарувала і вже я не сам.
Мене ти полонила і не можу я вже ні дня без тебе!
ІІІ
Нас мабуть з’єднала сила і краса. О так!
А ти вже геть інакше дивишся на світ. Дивись!
От я іду то тебе з сонцем у руках – наш час
Настав. І ми підемо разом з сонцем: ти і я – не піду я без тебе!
|
|
|
|
|
Записаний
|
Viva, Україно! Н€б@йд¥)|(ий вітає тебе!
|
|
|
|
Н€б@йд¥)|(ий Іван
|
|
« Відповідь #137 : 05 Червня 2008, 20:32:27 » |
|
І одразу ж іще:
Тигриця
І
Сила дика і небезпечна схована в тобі.
Будь-кому сядеш на плечі, вітер в голові.
Таких, як ти немає, така, як ти – одна.
Хто не побачить – той тікає, а я тебе, чогось, кохаю.
Пр.:
Я це кажу бо ти – тигриця.
В тобі сховався дух мисливця.
Ти глянь навколо, озирнися –
Таких, як ти, бояться всі.
Тигриця!
Скажи чого тобі не спиться?
У клітці хочу опиниться
З тобою я на самоті.
ІІ
Ти чомусь не підпускаєш до себе людей.
Кого схочеш – налякаєш тим, яка ти є.
Але чого ти хочеш – не знає то ніхто.
Прокинулась ти серед ночі – в душі вогонь і сяють очі.
ІІІ
Я коли тебе побачив – вражений упав,
А це вже, певно, вже щось значить – таку я не знав.
Я подарую зорі лише за погляд твій,
А вже за твій єдиний дотик готовий я звернути гори.
|
|
|
|
|
Записаний
|
Viva, Україно! Н€б@йд¥)|(ий вітає тебе!
|
|
|
|
Н€б@йд¥)|(ий Іван
|
|
« Відповідь #138 : 06 Червня 2008, 19:43:48 » |
|
Поцілунок
І
Берег річки, вгонь, гітара – ми з тобою чудова пара.
Місяць в небі, намети, друзі – і тебе я кохаю дуже.
Шепіт вітру, ласкавий дотик – ти зі мною теж буть не проти.
Трохи пива і поцілунків – я люблю так з тобою бути.
Обніму тебе й сяду поруч – для нас двох тільки сяють зорі.
Аромат твій вдихну натхненно – і немов полечу у небо.
Подивлюся тобі у очі – ти вже знаєш чого я хочу.
Поцілунок – і ми з тобою обійнявшись заснули двоє.
Пр.:
Один лиш крок, лиш поцілунок і удвох
Ми розумієм – щастя є.
Воно прийшло для нас і до зірок
Воно обох нас понесе.
ІІ
Прокидаюсь від твого цілунку – наче мед солодкі твої губи.
Прокидаюсь – бачу тебе поруч і тебе обіймаю знову.
Ми спускаємось удвох до річки – буть з тобою гарно так і звично.
Ми пірнаємо у теплу воду – хочу день прожить цей знову і знову.
|
|
|
|
|
Записаний
|
Viva, Україно! Н€б@йд¥)|(ий вітає тебе!
|
|
|
|
webwin
|
 |
« Відповідь #139 : 24 Серпня 2008, 15:00:20 » |
|
Читаєш різні любовні історії і думаєш, а чому б і собі не написати. Написати не так вже і важко, не шедевр, але це твоє.
Звичайно, це призначається не для неї. Але одного дня тебе перемикає і вирішуєш відправити і їй.
Що ти втрачаєш ? Чи хочеш шкодувати на страсті про те, на що не наважився?
З колосальними зусиллями робиш це. Думаєш звичайно тільки про себе, егоїсте (пізніше це розумієш). Як таке можна сприйняти, коли про тебе ніхто не знав, і от ти вклинюєшся в чуже життя ? З сумом в її голосі.
А що питається їй робити з «таким щастям» яке на неї звалилось негадано, неждано ?
Вона погоджується прийти на побачення і все обговорити. Ти навіть не мріяв про це. Що ти можеш сказати, що кохаєш її, а ти подумав про її почуття ? Вона намагається щось пояснити, але свідомість засліплена. Але щастя твоєму немає меж, вона ж погодилась з тобою зустрітись.
Відчуваєш скажений голод на спілкування, прагнеш його втамувати з нею. Пишеш їй якісь повідомлення по пару раз на день. Думаєш переконати який ти класний. Далі шукаєш якісь причини подзвонити, зустрітись. Вона знову погоджується. Ти цього дня чекаєш з нетерпінням, купуєш квіти, як же без них. От і побачення. Вона бачить квіти і «Я так і знала, потрібно тобі було сказати не брати». Ідете в кафешку. Тобі зразу пояснюють, що даремно витрачаєш свій час і що вона готова допомогти якоюсь порадою, тільки не витрачаючи свій час. Намагаєшся “купити” чи переконати який ти хороший.
Розкис і схожий на ганчірку. Після зустрічі задумуєшся і починаєш шукати причину в собі (нарешті).
Знаходиш ще один привід щоб зустрітись, така коротенька зустріч на 15 хвилин, але досить приємна. Звичайно надій не втрачаєш, навпаки вони підсилюються. А скоро в неї день народження, ще один гарний привід, що б зустрітись.
Час летить день за днем, тиждень за тижнем, якось в суботу вона знаходить час ще раз зустрітись і відсвяткувати день народження, який недавно був. Свіже повітря, Південний Буг (Дністер), приємна і не вимушена розмова про життя, і ти розумієш, що ідеш не в тому напрямку. Стоп. Ілюзії зруйнувались і ти повернувся до реального життя.
Чи зникло кохання ? Думаю ні, тільки воно трансформувалось з «тільки ти мені потрібна» (як у дітей нова іграшка, про яку вони забудуть як тільки побачать нову) до «я люблю і яке тобі до того діло» (хтось з великих сказав).
Інколи просто не бачиш далі свого носа, а нужду (я без тебе не можу), плутаєш з коханням. У кожного з нас є чудова людина, ми самі. Тільки потрібно працювати над нею, що б вона була самодостатньою (без матеріальної чи психологічної залежності). Що потрібно, що б це зрозуміти ? Читайте заголовок.
З.І. Усі події вигадані. Будь які співпадання з реального життя є збігом обставин.
|
|
|
|
« Останнє редагування: 24 Серпня 2008, 15:05:59 від webwin »
|
Записаний
|
|
|
|
|
Lesia
|
|
« Відповідь #140 : 25 Серпня 2008, 20:51:36 » |
|
***
Я до тебе піду крізь багнети,
Я до тебе крізь повінь та жар.
Тільки от під самі трафарети
Я не буду жити - так й знай.
Я не чую розуму свого -
Бо то серця шалена гра
Вже затьмарює сили живого
Як на стінная чорная бра.
Ти мене запалив лиш очима -
Крізь твій голос не чула других..
Та хоч весни, хоч лютая зима
Всім ти кажеш, про всіх тих самих.
Кожній другій чується *мила*,
У твоїх найщиріших словах
Кожній третій даруєш ти крила
Та ламаєш у власних руках!.
Я не буду такою самою,
Я не буду до тебе іти -
Ось і розум вже поруч зі мною.
Я продовжую далі цвісти!
|
|
|
|
|
Записаний
|
У цьому світі забагато любові, ось як я думаю. Цей світ рано чи пізно (зарано чи запізно) здохне від надміру любові. А я - ні. Не здохну. Буду жити все одно. Буду курити і гризти нігті. Бо я це люблю. А любов не вмирає.
(Т.Малярчук)
|
|
|
|
Н€б@йд¥)|(ий Іван
|
|
« Відповідь #141 : 27 Серпня 2008, 08:54:20 » |
|
Вебвіне, ти молодець! Дуже гарно написано. З.І. Усі події вигадані. Будь які співпадання з реального життя є збігом обставин. Знаєш, щось подібне переживав (а може й досі переживаю) я... |
|
|
|
|
Записаний
|
Viva, Україно! Н€б@йд¥)|(ий вітає тебе!
|
|
|
|
Lesia
|
|
« Відповідь #142 : 18 Вересня 2008, 20:45:45 » |
|
Люди.
Люди бувають дуже різні. Ми всі занадто відрізняємось один від одного. Ми навіть всі по різному виглядаємо, і не треба при цих словах розділяти суспільство тільки на білих і чорних, китайців та європейців, хороших та злих. Насправді різнобарв*я вистачає. Його аж занадто. Ось наприклад, візьмемо зовнішні ознаки, щоб було легше: є люди з темною шкірою, є зі світлою, є з жовтою, і навіть з синьою.. Є люди без ока, як пірати, є люди без ноги або без руки.. Зустрічаються навіть випадки коли нема обох ніг та рук, буває що нема душі, буває, що забагато грошей, чи замало м’язів. Різне буває. Іноді буває що у людини взагалі немає тіла. Ви мабуть не зголоситесь з цим, але це так. Є й такі. Іноді їх тіло заміняють Інтернет-посилання. Такі собі люди-лінки. Ви можете ніколи не побачити їх такими, якими вони бачать себе в дзеркалі. Але то не головне, адже ми живемо в світі речей, які самі вигадали.. Ми бачимо літерки на блискучому гладенькому моніторі. Більше нам нічого не показують. За замовчуванням такі літерки сині, отож, найчастіше люди-лінки асоціюються у нас з синім кольором, кольором моря, або хімічної речовини. Але, зрештою, це не означає, що вони насправді сині. Спробуйте скажіть таке комусь – вас одразу ж забере швидка.. Але ніхто в світі не може сказати, якого кольору ці люди. Для мене вони сині, їх тіло набуває форми літер, іноді навіть цифр. Самі себе вони мабуть бачать по іншому, і частіше зсередини. Їхні дружини чи чоловіки бачать їх ще по іншому. Я боюся навіть казати вам, як їх бачать дальтоніки! А сліпі? То скільки ж облич у однієї людини? Безліч? Стільки, скільки й людей, що на неї дивляться? Навряд. Обличчя у людини одне. Просто кожен дивиться на неї через свої окуляри. У когось це монітор комп*ютера, у когось екран телевізора, дехто може дивитися на неї через шибку вікна, або навіть через стіну. Зоровий образ, зрештою, не головне. Ви мабуть хочете запитати, а чи є ті, хто дивиться на цю людину без окулярів? То я скажу. Є. Звичайно ж є, адже нічого нездійсненого в цьому світі не існує. І, якщо ми говоримо про зоровий образ, то без окулярів, насправді, її бачать тільки сліпі. Так, саме так! Бо очі.. хіба ЦЕ не окуляри?? Якщо ж казати про слухове сприйняття, то людину найкраще чують глухі. А якщо казати про душу.. то ХТО її знає насправді?
П.С: Якщо ви прочитали це й подумали „яка бридня! Що за нісенітниці вона верзе?!” то ви, напевно, здорова в психологічному плані людина.
|
|
|
|
|
Записаний
|
У цьому світі забагато любові, ось як я думаю. Цей світ рано чи пізно (зарано чи запізно) здохне від надміру любові. А я - ні. Не здохну. Буду жити все одно. Буду курити і гризти нігті. Бо я це люблю. А любов не вмирає.
(Т.Малярчук)
|
|
|
|
Бєня
|
|
« Відповідь #143 : 19 Вересня 2008, 09:01:56 » |
|
Ги  Тоді я виходить - психічно не здорова людина   |
|
|
|
|
Записаний
|
Любіть Україну!
Не прокохайте її !!
РЕВОЛЮЦІЯ ТРИВАЄ!!!
|
|
|
|
Lesia
|
|
« Відповідь #144 : 19 Вересня 2008, 21:32:46 » |
|
приємно знати, що я така не одна божевільна .псих лікарням пацієнтів вистачить  |
|
|
|
|
Записаний
|
У цьому світі забагато любові, ось як я думаю. Цей світ рано чи пізно (зарано чи запізно) здохне від надміру любові. А я - ні. Не здохну. Буду жити все одно. Буду курити і гризти нігті. Бо я це люблю. А любов не вмирає.
(Т.Малярчук)
|
|
|
|
Руслан
|
|
« Відповідь #145 : 21 Вересня 2008, 22:48:08 » |
|
Візьмете до себе в палату?
|
|
|
|
|
Записаний
|
Щоб щось ЗРОБИТИ - треба щось РОБИТИ!
|
|
|
|
Бєня
|
|
« Відповідь #146 : 22 Вересня 2008, 10:16:57 » |
|
|
|
|
|
|
Записаний
|
Любіть Україну!
Не прокохайте її !!
РЕВОЛЮЦІЯ ТРИВАЄ!!!
|
|
|
Fate
Я вірю!!!
Постійний користувач
 Offline
Повідомлень: 109
м. Українка (Київщина) - Київ
|
|
« Відповідь #147 : 22 Вересня 2008, 23:38:38 » |
|
Хвилина за хвилиною, день за днем....біжить життя... так добре знати, що ти комусь потрібен Та чи це насправді так? Ми самі дуримо себе. Чи багато є в світі людей,які здатні прийти тобі на допомогу при першій потребі, 10-20?  ??Ні!!!! Таких, як мінімум 2-3 і то в кращому випадку.... не живи мріями... Потрібно бути дкже сміливим, щоб стати чесним хоча б з собою!!!! |
|
|
|
|
Записаний
|
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де,люде, наша слава
Слава України!
Без золота, без каменю
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.
|
|
|
|
webwin
|
|
« Відповідь #148 : 22 Вересня 2008, 23:56:54 » |
|
потрібно розроховувати тільки на себе, а якщо хтось допоміг, вважай пощастило.
Навіть якщо і нікому не потрібний, ціність твоя ніяк не зменшується, всерівно ти хоча б собі потрібний.
|
|
|
|
|
Записаний
|
|
|
|
|
Бєня
|
|
« Відповідь #149 : 23 Вересня 2008, 09:33:30 » |
|
Таких, як мінімум 2-3 і то в кращому випадку....
Мабуть хотіла написати максимум?  |
|
|
|
|
Записаний
|
Любіть Україну!
Не прокохайте її !!
РЕВОЛЮЦІЯ ТРИВАЄ!!!
|
|
|
|
