все подобається крім рядка
>Ти єдина, хто мені для щастя треба.

Український цвіт
І
Am                                   Em
Шлях свій тернистий народ наш проходить
        G                               Em
Під знаменом слави відваги та волі.
    Am                          C
Мрію свою ми крізь битви й сторіччя
  Em                           Am
Несли постійно на своїх плечах.
  C                       G
Ми пам’ятаєм усіх, хто пішов вже
   Dm                               Am
В відзнаку отримавши славу героїв.
  C                      Em
Їх не забудуть, вони будуть жити
Am
У наших серцях.
Зрадники роду, сволота й негідники
Будуть – від цього діватись нам нікуди.
Але хай кожен отримає те, що
На цій землі грішній за вік заслужив.
З підлістю й підступом, ворожим задумом
За весь цей довгий час звикли боротись ми.
І вже ніхто не завадить нам вільно
До мрії своєї йти.

Пр.:
          Am  C                   G     Am  C                         G
Адже там зупиняється час. Там пам’ятають про нас.
F     Dm               Am   F    Dm               Am
Там живуть мрії мої. Там український цвіт.

ІІ
Маємо вчитись до скону боротись
За те, чого в наших дідів не було.
Цвіт України пошаною вкритий.
Засяє колись небувалим добром.
Маємо знати, що кінець щасливий
Буває не тільки у гарнім кіно.
Ми або прямо підемо до мрії,
Або нескорені впадем на дно.

Ваня красавчегГ!

Положинський номер 2!

Ранкова
І
Визирнуло сонечко, квіти розпускаються
І веселий наш народ зранку прокидається.
Новий день приносить нам радість і гармонію.
Сумувати? Та забудь ти це «задоволення».
Піднімає, мов сурма, вітер замість кави.
Обіцяє бути день ясним та цікавим.
Небо чисте, наче сніг, жодної хмаринки.
І так хочеться поспати ще хоча б годинку..

Пр.:
Сонце у небі радість приносить,
Ніжного вітру, напевно, досить,
Щоби день новий був для нас вдалим,
Щоб зранку щастя для нас розпочалось.

ІІ
Люди прокидаються від сонячних променів,
Потім підіймаються дуже задоволені.
Ранок починається і життя прекрасне в нас
Певен, що у кожного так буває у свій час.
В чому ж є причина цій дивній радості людей?
Мабуть в тім, що сонячно розпочався новий день.
Хай такі веселі дні будуть знову й знову
Допоки лунає ця пісенька ранкова.

Сьогодні отримв один лист, на який довго чекав. Під впливом емоцій з*явилося це:

Листи
І
Ми з тобою давно удвох,
Зустрічалися ми давно вже.
В нас життя було, мов кіно:
Щастя, сварки (і це було теж).
А почалося все з листа,
Що уже для обох нас став міф.
Цей в конвертику папірець
Загубився колись і десь зник.

Пр.:
Але ти не пишеш мені листів
І прошу тебе: «Відпусти» я…
Але й я уже не пишу тобі,
Бо з тобою не можу жить так…
Вже пішли давно ті часи,
Коли слав я тобі листи. Стій!
Не пиши мені ти листів,
Просто я вже не буду твій. Ні.

ІІ
Лист загублений не знайшли
І кохання не зберегли ми.
Обірвались щасливі дні
І не бачу вже я вночі снів.
Пам’ятаю тоді і я
В відповідь надіслав листа, бо
Окриляла наша любов,
А тепер ми вже не разом знов…