Єдине, що ти дарував мені завжди-безсоння
Знову сльози, знову кава. Сиджу на підвіконні
Дивлюсь, як зорі розкидало так рідко на небі
Хочу кохати тебе далі. Але знаю – не треба
Думки і досі ті ж самі, досі ти найкращий
Летять дні, летять ночі. Та вже не спільні, не наші
Та неважливо, що є зараз, важливо те, що бУло
Ти все покинув, все закреслив. А от я не забула
Шалено не вистачає тої ласки, мовчання
Нехай брехні, але солодкої, про вічне кохання
Нехай не будемо разом, гірка правда сьогодення
Ти був, як світ серед ночі, як загадкове натхнення
Благаю, не кажи їй слів, які для нас придумав
Коли згадаю тебе, душа тліє від суму
Не варто тобі знати про всі страждання і горе
Спасибі, що дозволив бути поряд з тобою
оттака фігня...
З.І. невже більше ніхто ніколи не писав?

