http://www.echo.msk.ru/programs/personalno/534948-echo/
На мій погляд, дуже цікаве інтерв"ю.

А з приводу двох паспортів, що погано живеться в Україні, що треба нормальні зарплати і пенсії - це все відносно. В Криму (і не тільки) я не раз чула, як пенсіонери кажуть - от в Росії пенсія побільше, тому там краще. А недавно на тому ж сайті "Эхо Москвы" прочитала скаргу одного російського пенсіонера, що в Україні пенсії більші ніж в Росії і там краще пенсіонерам живеться. Отакої, "краще там, де нас нема". Головна проблема в голові, а не зарплатах, дорогах і т. д.

Спочатку, мабуть все таки оприділяється зміст:)
Добре, що є практичні погляди на починання, але все-таки проявіть фантазію, пишить пропозиції до змісту.

Користі для кого?

Ну, звичайно, можна сказати, це все лінь, вони просто не хочуть. Махнути рукою і все. Тобто кожен сам по собі. Не можеш перейти на українську - твої проблеми. А може варто було б допомогти? Як же тоді об"єднати Україну? без допомоги один одному це не можливо.
А популяризувати мову, традиції і культуру треба - повністю згодна.

Даринка, мені дуже сподобалась твоя фраза "Хочу читати в оригіналі, а не цитати в перекладі"! Правда її можна по різному зрозуміти.

"А взагалі, на мою думку, до цієї справи потрібен СИСТЕМНИЙ ПІДХІД (як любив казати мій керівник дипломної роботи в універі), тобто підготовка та реалізація цілого комплексу різних акцій та заходів. Інакше - це буде виглядати як поодинокі постріли з гармати по горобцях... НМД..."
Тут я повністю погоджуюсь з Русланом.
Поодинокі хаотичні акції не дуже ефективні.

А взагалі, на мою думку, це все можна умовно розділити на 3 етапи:
1. Збільшення україномовної преси для тих, хто потребує цього, хто вже визначився, що хоче читати українською, але немає можливості, через брак у своєму місті проживання такої преси.
2. Для тих, кому все одно, читати українською чи російською? Схилити їх вибір в сторону української - новини, розважальні, навіть той же Плейбой - те, що люди постійно читають, будуть постійно читати українською і можливо це перехилить для них ваги в сторону рідної мови. А буває людина б і рада, але немає часу бігати і шукати україномовну пресу .
І треба не звинувачувати таких людей в байдужості, а допомогати їм - вони теж українці!!!
3. Для тих, хто проти україномовної преси. "Я не хочу читати українською, дайте мені можливість спокійно читати російською". Нехай. Людина робить свій вибір сама, але, хто заважає популязувати українське і робити його привабливим: не нав"зуючи, не занадто, не з криками на своїх же співвітчизників: "Та ви москалі ***!" - бо це просто крок назад і добре, якщо тільки один.
 

Якщо ми будемо чекати поки сайт до пуття приведуть, акції пройдуть, люди стануть самосвідомими і т. д., то як завжди нічого не буде! Повторюю, я пропонувала зараз самим намагатись зробити макет, а потім вже готовий показати керівництву НББ.
Ми всі тут кажемо, що небайдужі - так давайте писати пропозиції, я вже анкету написала, якщо ви не проти, чому мовчите?!!! "Один в полі не воїн"

"Я вже не пам"ятаю коли читав газету, а от в інеті почитати статі для мене більш зручно"

Шановний, не всі ж такі "заінтернетчені"
Я не просто так згадала газету "15 хвилин", хто не в курсі пояснюю: це безкоштовна газета, яку зранку в часи пік, коли люди їдуть на роботу роздають при вході в метро, на світлофорах - і це таки дуже дієво.

За моїми спостереженнями для значної кількості людей, які хотіли б розмовляти українською мовою існує така проблема, як процес переходу з російської на українську. Найчастіше чую фразу: "Не хочу розмовляти суржиком - паплюжити мову". Можна звичайно звинуватити цих людей в нерішучості, але я сама відчувала на собі "проблему суржика" і побоювалась в душі а чи зможу дійти до чистої української.
Тому пропоную розповісти, хто як справився з цією проблемою
Наприклад, я декілька раз збивалася, починала знову - просила друзів (навіть тих, хто розмовляє російською) виправляти помилки, намагалася побільше спілкуватися з тими, хто розмовляє українською і на завершення поїхала до Тернополя, потім Львова. І почала помічати, що навіть думаю по-українськи. Хоча, звичайно, повний процес "переходу" набагато довший.
   

Нажаль не маю часу довго бути в неті. Тому одразу для тих, хто зацікавився пропоную відповісти на таке опитування - ваші думки:
1. Назва;
2. Гасло (газети, журналу);
3. Звертання до читача (ваші варіанти звертання, яке б могло зацікавити людей);
4. Зміст (наприклад "новини", "акції Н.Б.Б.", "Чим особисто ви можете допомогти Україні", ""Чому країна потребує допомоги?");
Якщо спроба сформулювати макет газети/журналу вийде, можна буде запропонувати його керівникам "Не будь байдужим".
Давайте не гаяти часу, а діяти!

Хто ще "за" цю ідею?

Тоді давайте серйозно над нею подумаємо

[Пи.Си. Та й треба гроші збирати на Махно-фест, що відбудеться в кінці серпня в Гуляйполі...]
А не підскажете, шановний Руслане, коли точно цей фест відбудеться, чи ще невідомо?

Взагалі, було просто цікаво.
Чому б не створити таку газету, або журнал? Зрозуміло, що на це потрібні гроші і час, але, якщо навіть не намагатись долати труднощі - то можна спокійно закривати цей сайт.
Наприклад:
організувати випуск періодичної газети, або журналу розповсюджувати за мінімальну плату або безкоштовно. От як газета "15 хвилин" - люди ідуть на роботу і беруть її щоб прочитати за вранішньою кавою, або коли немає що робити.
По-перше, більше людей би взнало про організацію (або не задумуються чи є такі організації, або лінь їх шукати). По-друге, більше людей почало б замислюватись. По-третьє, все-таки (особливо в маленьких населених пунктах) інтернет це добре, але більше читаються друковані видання.

Хтось може сказати, чи існує друковане періодичне видання громадського руху "Не будь байдужим"?