 Перегляд Повідомлень
|
|
Сторінок: [1] 2 3 4
|
|
5
|
Не будь байдужим! / Українські фільми / Re: Те, що вже дивились
|
: 05 Грудня 2008, 20:23:11
|
|
на сеансі зауважив, як сприймають фільм малі глядачі, бо це для них муві. дітям дуже сподобалось, а як їм може не сподобатися, хлопцям - гармати, ракети, великі машини; дівчаткам - пригоди, принцеса на роліках і принц на коні.
якщо у вас під рукою декілька шибайголов, або принцеса, що слухає музику в сусідній кімнаті, можете сміливо вести їх на цей фільм, їм сподобається.
звичайно режисер не забув і про батьків, що знаходяться в кіно-залі і помістив наші реалії у казковий сюрреалізм. вдалося йому це чи ні, кожний вирішує для себе сам, але суміш приколів в стилі Шрек та Астерікс та Обелікс робить картину вельми смішною.
|
|
|
|
|
8
|
Не будь байдужим! / Чи ефективні наші дії? / Re: про приємне: ЩО ЗДОБУЛИ?
|
: 29 Листопада 2008, 23:41:34
|
|
"Я радий, що ви тепер незалежні. І не будьте частиною цього СНД - для мого, тепер уже просвіщенного, вуха це звучить щось надто впізнавано. Щоб то мати таку культуру, таку традицію, стільки внутрішньої сили, як має Україна, - і йти на компроміс, зупинятися на півдорозі?"
Девід Г.
"Абсолютно неймовірно. З усіма цими гоніннями, голодами, репресіями супроти найбільших національних учених, інтелектуалів, письменників, митців, поетів, священиків, із неможливістю вчитися й розмовляти своєю мовою, із нищенням найвидатніших книг і творів мистецтва, як, хай йому чорт, спромоглись українці вижити як нація, та ще й витворити таку багату культуру? Мені здається, все це якраз і навчило українців по-справжньому її цінувати! " не знаєш, що посідаєш, доки не втратиш". ось тому-то американці й сприймають культуру, історію - спокійно, як щось самозрозуміле. З усіма нашими свободами ми просто не здаємо собі справи, наскільки воно важливе"
Джеймс У
"Що викликає в мене глибоку пошану, то це внутрішнє багатство народу, який, дарма що майже всі історичні події за останні кілька століть випадали не на його користь, все ж потрапив зберегти живими свою гордість і гідність - навіть якщо це робила тільки жменька людей".
Девід Р.
ось такі досягнення в нас очима пенсільванських студентів.
Принагідно хочу навести шматочок розмови Оксани Забужко зі Світланою Одинець з "Львівської Газети" за 17 квітня, 2008 року. навіщо? тому що це в перше я чую від поважних осіб згадку про НАШЕ покоління:
– Пані Оксано, 2003 року в інтерв’ю Дмитрові Стусу ви зізналися, що дуже сильно відчуваєте розрідженість українського інтелектуального середовища. Тепер теж?
– Зараз теж, але у мене є чудові підстави для оптимізму…
– Маєте на увазі наклад Notre Dame d’Ukraine?
– Саме його (сміється). Ця книжка дуже тяжко мені далася. Хотіла написати її за рік, бо саме тоді писала свій “Музей покинутих секретів”, водночас по наростаючій пішла моя міжнародна кар’єра, розширення географії перекладів, то все було ще одним, паралельним життям. А тут іще й Майдан 2004-го, коли все кидаєш на півроку та просто випадаєш і з тексту, і з власного життя. Три роки писала Notre Dame, і весь цей час мучилася думкою: “Господи Боже, кому ж воно треба? Може, якась тисяча людей і прочитає і вчитається, але ж не більше”. В унісон моїм думкам те саме питання турбувало й Леоніда Плюща. Зрештою, у моїй передмові саме на 700 людей і розраховувала.
– Ви таки недооцінили наше суспільство – продано вже 15 тисяч примірників книжки…
– Так. Ось це і стало моїм абсолютним шоком – перший наклад у три тисячі розійшовся за десять тижнів, наступні десять тисяч розпродали ще до Нового року. Зараз уже вийшов третій наклад – утретє десять тисяч у межах одного року. Перепрошую, але це ж не “Польові дослідження…”, а серйозна книжка на 600 сторінок і 900 посилань.
Коли писала передмову, то не врахувала дуже принципового моменту – акурат за період від 2004-го до 2007 року підросли оті діти Майдану, яким тоді було по 17 років, а зараз уже по 20-25. Саме вони читають цю книжку. У цей період у суспільстві з’явилися ніші для ідеалізму.
Це покоління дуже відрізняється від молоді початку дев’яностих – тих, чия юність випала на період розвалу Радянського Союзу і які відразу після “революції на граніті” кинулися в науку виживання та стали дуже цинічними.
|
|
|
|
|
9
|
Не будь байдужим! / Чи ефективні наші дії? / Re: про приємне: ЩО ЗДОБУЛИ?
|
: 29 Листопада 2008, 23:22:48
|
що здобули? що здобули? я довго думав, над цим питанням і ось до чого прийшов. так, цей Рух більше зближує патріотів та пасіонарних особистостей ніж "просвітлює манкуртів". тоді, що ми ЗДОБУВАЄМО? Слушно зазначити, що українські патріоти - консерватори, що страждають на пасеїзм (милування минулим, при байдужому ставлення до сучасності) і от важлива функція НББ - ефективізація нашої пасіонарности - направлення пристрасті на реально корисні справи. чого ж не долучити цю функцію до спільних здобутків!  дуже цікаво почитати про наші здобутки від інших, правда? тому я дозволю собі висмикнути з "Хроніки від Фортінбраса" (Оксана Забужко) витяги з екзаменаційних есеїв студентів Пенсільванського університету, які слухали "Основи української культури і цивілізації", які читала пані Оксана в Америці в 1992 році: "Що є просто неймовірне, то це воля українців показати, що вони нічим не гірші за інших, і прагнення, аби це було визнано... Така любов до своєї країни остаточно мене переконала: ніколи не можна відступатися від діла, у слушність якого віриш". Ніколь К. |
|
|
|
|
15
|
Не будь байдужим! / Чи ефективні наші дії? / Re: Рівень україномовності великих міст Укр&#
|
: 19 Липня 2008, 00:13:13
|
|
Добре шо цей закон працюю і в реверсивному режимі, себто це не є пермаментний нокаут. простіше кажучи)) я от був якось свідком цікового "перевтілювання". я поїхав з друзями до Західної України, з нами були дві пані, з якими скільки ми не спілкувалися вони все розмовляли виключно російською. І от перегодом, коли ми вже збиралися до Києва всі усвідомили, шо ці дві пані весь час, шо ми перебували в Рівне невимушено розмовляли українською. Чому? - ми теж їх спитали. Вони це так пояснили, що всі розмовляли українською і їм якось незручно було розмовляти іншою мовою!!!!
|
|
|
|
|
