Не будь байдужим!

Друзі, пропоную трохи поспілкуватись на історичну тематику.

Іван Мазепа - постать в українській історії справді непересічна і неоднозначна. Одні його вважають зрадником, інші - героєм... Ця людина увійшла в історію як визначний гетьман та меценат. А ще йому Дж. Г. Байрон присвятив один зі своїх творів...  

Так тема дійсно дуже цікава і як на мою думку варта на обговорення форумлянами. ???

Доречі шведи не дуже добрими словами згадують Карла ХІІ.
Іван Мазепа - гідний того, аби його іменем переіменували колишню вулиці Січневого повстання у  м. Києві.

Цілком підтримую ідею щодо перейменування вулиці.

Вулицю вже переіменували, але таблички ще досі висять старі.

Нелегко Мазепі, в ті часи, було втілювати свої задуми щодо розвитку самодостатньої України. І після цього всього щей стати завдяки деяким "писакам" зрадником, але як кажуть: про правду рано чи пізно дізнаються. Зараз багато можна прочитати про життя та діяння українського гетьмана з таких книжок як: "Загибель Батурина" та "Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники" Сергія Павленка, "Усі гетьмани України: легенди, міфи, біографії" О.П. Реєнта та І.А. Коляденка, а також Журавльова "Мазепа: людина, політика, легенда". Книжки які дають відповіді на багато запитання щодо постатті Мазепи. ;)

Тема дійсно дуже цікава.Особливо для людей старшого віку, яким ще в школі розказували що Мазепа зрадник.
Але той факт що вчинив він так виключно в інтересах України замовчували.
Розповідайте хлопці по більше цікавих фактів про не заслужено забутих героїв України. Адже не всі мають змогу і час перечитати нові сторінки історії нашой Батьківщини.Дякую за вашу працю.

Цікава стаття про Мазепу та заангажованість і заполітизованість УПЦ Московського патріархату:

http://www.pravda.com.ua/news/2008/3/7/72773.htm

Шановні небайдужі, восени 2008 року та впродовж 2009 року наш рух планує провести низку заходів присвячених визначним подіям, які мали місце в історії Укрїни та безпосередньо пов'язані з українським гетьманом І. Мазепою. Які заходи ви моли б запропонувати, щоб вшанувати видатну постать гетьмана України? Які цікаві факти вам відомі з його життя та діяльності? 

ой..класно, що в НББ звернули увагу на Мазепу!!! ще б і на Симона Петлюру...;)

в приницпі, я  корінний полтавчанин, вважаю що в Полтаві, Києві та інших регіонах потрібно провести масову роз"яснювальну компанію щодо постатей Мазепи і Петлюри! А то звичайні полтавці, як і більшість простих українців, мислять про цих великих людей міфами нав"язаними Москвою...тому і пам"ятники їм неможливо поставити, бо за соцопитуваннями більшість насселення проти цього..:(

от я ніяк не можу намутити в інеті портрет Петлюри нормальної якості...а так би зробив хвутболку з його зображенням та написом "Петлюра герой"! 8)

п.с. Якщо в 2009 (тоді буде відзначатись 300 річчя Полтавської битви) НББ поїде в Полтаву, щоб віддати шану загиблим козакам..з мене екскурсія містом! ;) ;) ;)

Доречі, хто хоче більше дізнатися про гетьмана І. Мазепу раджу зайти ось на цей сайт:

 http://www.mazepa.name/biograph/mazepa.htmlа . ;)

Ну... Я тут подумав... Наприклад, для початку, організуйте зйомку документального фільму про Мазепу серій десь так з п'яти... Далі, організуйте написання, видання та розкрутку (в тому числі друк уривків в самих тиражних "таблоїдах") ЦІКАВОЇ книжки про життя та діяльність Мазепи. Не знаю як хто, але я не зустрічав внятної, повноцінної, збалансованої біографічної книги про Мазепу. Книги, яка б примушувала читачів задуматись та зробити "правильні" висновки щодо постаті Мазепи. Думаю, вона була б цікавою та пізнавальною для всіх адекватних людей.

P.S. Дякую Андрію Окарі за статтю, яка наштовхнула мене на ці ідеї... ;)

Привіт! Хочу повідомити усім, що НББ розпочинає два великих проекти:
1. Конкурс творів про видатного гетьмана України Івана Мазепу ( з 15 серпня по 30 вересня 2008 року)
2. Акція в палаці спорту 4 жовтня (субота) 2008 року присвячена Івану Мазепі.
Дуже сподіваємося на підтримку наших волонтерів та небайдужих. :D :D

в чому буде заключатись наша(небайдужих) підтримка? Що буде в моїх силах _ тим допоможу.

А можна невеличке уточнення: яких саме творів? Тобто, це мають бути картини, малюнки, літературні твори чи щось інше? Чи все підряд?...



В чому полягатиме сама акція і яка допомога потрібна від небайдужих волонтерів? :)

Зараз триває саме підготовка до проведення цих акцій, тому більш детальну інформацію ми Вам обовязково надамо через декілька днів. Але попередньо: дуже були б раді бачити всіх наших небайдужих 4 жовтня в палаці спорту на самій події. Планується дуже гарний концерт та змагання(кого розповім згодом). А конкурс на твори про І. Мазепу написані, а не намальовані. Про особливості та Вашу роль в цій акції. :D

Привіт! Коротенько про конкурс на написання творів про І. Мазепу. Розпочнеться -15 серпня 2008 року; завершиться - 31 жовтня 2008 року. Проходитеме у ЗОШ, ліцеях, гімназіях орієнтовно в 40-ка містах України.

Якщо поритися в інтернеті, то можна знайти цікаві речі...

От наприклад, Іван Мазепа "очима" української та російської Вікіпедій:

http://uk.wikipedia.org/wiki/Мазепа_Іван_Степанович

http://ru.wikipedia.org/wiki/Мазепа,_Иван_Степанович

При чому, відрізняється все: від подання союзу зі Швецією, до портрета самого Мазепи та його родинного герба... :-\

Але, нейтральність статті в російській версії поставлено під сумнів та зазначено, що стаття потребує перероблення. Отже, твердження "зради" Мазепи ставиться під сумнів самими росіянами, як необ'єктивне. ;)

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD_%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BF%D0%B0
також цікава статя про Мазепу
А взагалі обстивини нас змушують робити ті чи інші вчинки. І люди стають або героями або зрадниками. НМД

так.. порівнювати ці дві статті дуже цікаво. Жах, як по-різному можна сказати про одне й те саме :D

Привіт тривають семінари для координаторів конкурсу в м. Києві з 11 липня по 18 липня 2008 року. Всім волонтрам та  небайдужим прохання долучатися до проведення конкурсу.

 Рекомендую тобі почитати книгу Ольги Ковалевської "Іван Мазепа у запитаннях та відповідях" (видавництво "Темпора", 2008 рік).  
 У цій книзі подано короткі, але вичерпні відповіді на основні питання, що стосуються постаті гетьмана України 1687–1709 рр. Івана Мазепи, цікаві історичні факти, пам’ятки історії та культури, пов’язані з ним, про твори художньої літератури, живопису й музики, у яких відтворено його образ.
 Для кращого розуміння та сприйняття матеріалу пропонується хронологія дат життя й діяльності І. Мазепи, додаються списки основної та додаткової літератури, які дозволять більш докладно ознайомитися з цією видатною особистістю в українській історії.
 

Дякую. Ще б хтось підказав, де можна придбати цю книгу в околицях Хмельницького... Поо те, що вона має бути в книгарні "Є" в Києві, я інтуїтивно здогадуюсь...  ;)

Те, що така книга є, я дізнався два місяці назад, ще до проведення цієї акції, після того, як побачив рекламу книги у журналі "Новинар"!!! :P :P :P Дякую організаторам акції за те, що прислухалися до моєї рекомендації і використали цю інформацію у своїй статті "Мазепіана...". ;)

Руслане!!! Якщо ти дійсно хочеш купити цю книгу, то чому б тобі не зайти на сайт www.book-ye.com , і заказати цю книгу в інтернет-магазині. Тобі доставлять її Укрпоштою (але вартість цієї книги буде не 11 грн. 20 коп., а 16 грн.19 коп.).
Для цього потрібно перейти сюди -
http://http://www.book-ye.com/product_3892.html

2 Lawyer.

Дякую за пораду. Але скоро я планую згасати до Києва, тому, певно, там вже й придбаю. ;)

Також в цій книгарні є інші книги про цю постать:
Журавльов Д. В.-"Мазепа"(вид."ФОЛІО",2007р);
Сергій Павленко-"Іван Мазепа як будівничий української культури"(вид."Києво-Могилянська академія",2005р)та інші гадаю не менш цікаві.

http://www.book-ye.com/index.php?search_string_0=%CC%E0%E7%E5%EF%E0&searchstring=%B2%E2%E0%ED+%CC%E0%E7%E5%EF%E0&x=32&y=2

Мазепа-герой України. Він все своє життя віддав для доброботу нашої батьківщини. Що б росіяни не говорили ,Мазепа для нас залишається національним героєм. Слава україні-героям слава!

Полтавська битва не була справедливою. Росіяни мали удвічі більше піхоти, а в артилерії домінували. Петро 1 здійснив терор по всій Україні через Мазепу і "українці"не пішли за гетьмана. Якби були рівні сили тоді б москалі втікали б в Москву, як під Конотопом.

Я схвалюю культурну політику Віктора Ющенка. Він навіть дещо нагадує Мазепу.

Мазепа був героєм тому,що він поширював освіту на Україні і допомагав різним закладам. :)

Хоч би тільки фініш для України не виявився аналогічним... :-\ 8)

От тільки "история не терпит сослагательных наклонений"...

Ad fontes або ще раз про анафему гетьманові Мазепі

http://www.risu.org.ua/ukr/study/religstudy/article;20913/

А мені з самого початку Дорошенка. Ніби і хоче щось зробити добре для України, але всі бачимо, що з того виходить.

Вот вы бьётесь за этого Мазепу, конкурс устроили. А в названии конкурса грубая такая ошибка. В слове ДЛЯ поставили на конце юс малый. Да, была у нас в кириллице такая графема, но,
во-первых, отменили её давно,
во-вторых, буква эта передавала звук "е носовое", которого нет теперь ни в одном славянском языке.
При таком раскладе, как у вас, слово ДЛЯ должно звучать приблизительно как "длен". Мило. Вы бы хоть Ять поставили или, на худой конец, "а йотованое". А то как-то некомильфо.

Пам’ятник І.Мазепі в Полтаві:
http://format.ua/index.php?go=News&in=view&id=3104

Кабінет міністрів видав розпорядження про спорудження у м. Києві пам’ятника
гетьману України Івану Мазепі!!!

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

від 8 квітня 2009 р. № 412-р

Київ

 

Про спорудження у м. Києві пам’ятника

гетьману України Івану Мазепі

 

1. Підтримати пропозицію Київської міської держадміністрації щодо спорудження пам’ятника гетьману України Івану Мазепі в м. Києві (далі —пам’ятник).

2. МКТ разом з Київською міською держадміністрацією провести конкурс на кращий проект пам’ятника та забезпечити його проектування.

3. Київській міській держадміністрації визначити місце розташування пам’ятника, вжити заходів для відведення земельної ділянки та упорядження прилеглої території.

4. Установити, що витрати з проведення конкурсу та проектування пам’ятника здійснюються МКТ за рахунок видатків, передбачених у Державному бюджеті України на 2009 рік на відповідну мету.

5. Взяти до відома, що спорудження пам’ятника здійснюється за рахунок коштів Стабілізаційного фонду, передбачених у державному бюджеті для виконання функцій столиці відповідно до Закону України “Про столицю України — місто-герой Київ”.

Прем’єр-міністр України
 Ю. ТИМОШЕНКО
 http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd

А Київська міська держадміністрація не відстає:
Сергій Рудик: «Ми збудуємо пам’ятник Івану Мазепі в Києві»
Планується, що фінансування виготовлення та встановлення цього монументу буде здійснюватися за рахунок державного бюджету, а КМДА виступить замовником цих робіт Пам’ятник Гетьману України Івану Мазепі збудують на площі Слави в Києві. Про це повідомив заступник голови Київської міської державної адміністрації Сергій Рудик.

Він розповів, що проект відповідного урядового розпорядження сьогодні був переданий до Кабінету Міністрів України на узгодження. Планується, що фінансування виготовлення та встановлення цього монументу буде здійснюватися за рахунок державного бюджету, а КМДА виступить замовником цих робіт. Повідомляє прес-служба КМДА.

Також на київську владу буде покладений обов’язок за відведення необхідної земельної ділянки та благоустрій прилеглої до майбутнього пам’ятника території. «Монумент буде встановлений на місці, де існував Собор святого Миколая, збудований коштом Івана Мазепи. До того ж, саме через цю площу проходить нещодавно найменована вул. Івана Мазепи.

На мою думку, і на думку експертів, кращого місця для цього пам’ятника в Києві не знайти», – прокоментував Сергій Рудик.
http://www.kmv.gov.ua/news.asp?IdType=1&Id=197663

Середня школа №292 носить ім`я Івана Мазепи згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації „Про присвоєння школам м. Києва імен видатних діячів”.
http://www.kmv.gov.ua/news.asp?IdType=10&Id=208606

Цікаво, Тимошенко бачила що підписувала? Чи підписала так само, як і призначала вибори в Тернопільській області, а потім із здивуванням питала своїх помічникв "Які вибори? Відмінити!". Адже саме БЮТ в Полтаві почав процес зриву встановлення пам*ятника Мазепи перед візитом Юльки до Пуцькіна (мер Полтави і більшість в міськраді - бютівці).

http://www.unp.ua/ua/bodynews/11234.htm

Тимошенко, як типова центристка, балансує між двох полюсів. Тому, не варто дивуватись її рішенням та ініціативам: як пронаціоналістичним, так і популістсько-соціальних.

На догоду українофобам і Кремлю БЮТівська мерія Полтави заблокувала роботи зі спорудження пам’ятника видатному гетьманові:
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1393/219/49107/

В Німеччині замироточив портрет Мазепи!
http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=3773

Що тут скажеш? Несповідимі шляхи Господні...

У квітні цього року в Полтаві за якихось два десятки метрів од стін Вознесенської церкви, що належить УПЦ Московського патріархату, з’явився скромний надмогильний горбик. Насипали його звичайнісінькою землею й акуратно «підвели» піском. Водночас ні традиційних вінків на нього не клали, ні хреста не встановлювали. То кого ж тут поховали? Як з’ясувалося, не запрошували сюди і копачів могил. Власне, і поховання як такого не було. Біля давньої козацької церкви, образно кажучи, «розкопали» історію і легенду... Адже йдеться про створення умовної, символічної могили коханої видатного українського гетьмана Івана Мазепи — Мотрі Кочубеївни.

Хто і навіщо облаштував символічну могилу коханої гетьмана Івана Мазепи Мотрі Кочубеївни у Полтаві? на питання відповідає "УМ" в статті: http://www.umoloda.kiev.ua/number/1424/169/50154/

«Нехай вічна будеть слава»…Рік Івана Мазепи
Чи можна відшукати серед українських гетьманів когось, чий образ був би таким відомим в європейській культурі, як образ Івана Мазепи? Його ім’я оспівували у своїх творах європейські класики: Байрон, Даніель Дефо, Віктор Гюго, Бертольд Брехт, Олександр Пушкін, Кондратій Рилєєв, Богдан Залєський. Поему про Мазепу написав українець Володимир Сосюра, а всесвітньовідому п’єсу «Мазепа» - великий польський драматург Юліуш Словацький. У класичному музичному мистецтві Європи нараховується 67 великих творів про Мазепу. Як визначна історична постать Іван Мазепа постає в творчості Ліста, Рахманінова, Драгомизького, Вагнера, Чайковського. Його портрети малювали Теодор Жеріко, Євген Делякруа, Орас Вернет, Люі Буланжер. А ще про Мазепу залишили фундаментальні дослідження визначні історики і мислителі Вольтер, Сергій Соловйов, Микола Костомаров, Михайло Грушевський та інші. Іван Степанович Мазепа найтриваліший період з усіх українських гетьманів очолював українську державу. За цей час свою столицю Батурин він перетворив у європейський осередок, схожий до Версалю. Він, мабуть, як ніхто більше, опікувався письменством, наукою, мистецтвом і Церквою, якій залишався вірним завжди.

Більшість чудових київських церков зведених у стилі українського бароко, що й нині милують око і не втратили своєї чарівної краси, були побудовані або відновлені за Мазепи. Саме він побудував монастир Києво-Печерської лаври, обвівши його монументальними мурами із чудово оздобленими воротами. А ще ним було засновано два монастирі: Каменсько-Успенський біля Клинова і Домницько-Рождественський над Десною, а також церкву в селі Дегтярівці, яка й тепер носить його ім’я, церкву Мгарського монастиря та церкву монастиря в Переяславі. Гетьман побудував прегарну Миколаївську церкву, його коштом було збудовано новий мурований Богоявленський собор Братського монастиря, величний собор з мурованою дзвіницею і трапезною палатою в Пустинно-Микільському монастирі та багато інших будов.

Архітектура та будівництво розквітали тоді так, що український архітектурний стиль того часу називали «Мазепинським бароко». Це був час розквіту українських міст, надзвичайного розвитку друкарства, освіти та шкільництва.

Зусиллями гетьмана Києво-Могилянську вищу школу було піднесено до статусу академії, яка стала відповідати європейським стандартам. Серед Мазепиних доброчинств було і заснування колегіумів у Харкові та Новгород-Сіверському. У Гетьманщині буйно розвивалося образотворче мистецтво. Про високий розвиток і рівень малярства свідчать дорогоцінні іконостаси, образи святих, портрети, герби, гравюри, картини.

Гетьманщина стає все більше схожою на західноєвропейську державу насамперед появою нової верстви – інтелігенції в соціальному устрої України, яка розвивала освіту і науку, літературу, мистецтво та інші галузі культури. Сучасників вражала висока освіченість гетьмана. Тоді як цар Петро І насилу відшукав у Москві перекладача з латині, який, до речі, був випускником Києво-Могилянської колегії, гетьман Мазепа вільно говорив і писав, крім української, польською, російською, німецькою, італійською, французькою, без перекладачів вів переговори з татарами і турками, а латиною спілкувався з шведами. В той же час найсвітліший князь Меньшиков – права рука царя замість підпису ставив на паперах відбиток мокрого пальця.

Мазепу високо цінував цар Петро І за бездоганну службу. Гетьман був генералом російської армії, дійсним таємним радником, кавалером найвищих на той час орденів – Андрія Первозванного та Білого Орла, і ці нагороди возвеличували його над усім російським генералітетом. Він також був удостоєний титулу «Князь священної Римської імперії». І раптом «Владика Малоросії», як величав його цар Петро І, був оголошений зрадником, а замість пам’ятників йому протягом трьох століть читали на батьківщині анафему. До речі, церковне прокляття було накладене незаконно без рішення Священного Синоду.

Це не прикра помилка нашої історії, а трагічна закономірність. Усі гетьмани після Богдана Хмельницького, або були оголошені зрадниками, або ж покінчили своє життя в Сибіру та засланнях. Навіть вислів гуляє по світу: «Від Богдана до Івана не було гетьмана». Мабуть був би в цьому чорному списку і батько Хмель, якби не передчасна смерть…

У вересні 1656 року між Польщею і Росією було підписане Віленське перемир’я. На переговори не було допущено представників Хмельницького, більше того – сторони за його спиною домовилися про поділ України, західну частину якої цар одним розчерком пера віддав полякам. Дізнавшись про це «…гетьман Хмельницький закричав, як очманілий, в несамовитості розуму залементував: «Діти, не горюйте, я вже знаю як зробити: потрібно відступити від царської руки, а підемо, де великий владика накаже бути, не під християнським государем, так під бусурманом».

Гетьман тепер вважав себе вільним від договору з Москвою й почав формувати антипольську та антимосковську коаліцію. Такий розвиток подій підтвердив думку про те, що угода в Переяславі була тимчасовим воєнно-політичним союзом двох держав, яким вони з самого початку не дорожили. Сторони швидко рухалися до збройного протистояння. Московська держава стала союзником Польщі, Україна Хмельницького – союзницею Швеції, Туреччини та румунських князівств. Гетьман спішно готував договір про протекторат з шведським королем і прямо сказав про це послу Бутурліну влітку 1657 р. Але через смерть ця комбінація Хмельницького не була реалізованою.

Ось такими були перші кроки горезвісного «возз’єднання». Правда цей термін винайшли значно пізніше московські пропагандисти і приліпили його до відомого договору в Переяславі. У «Тезах ЦК КПРС до 300-річчя возз’єднання України з Росією» було свідомо спотворено історичні факти для того, щоб заглушити прагнення народу України до незалежності, яке особливо проявилося в роки Української революції 1917-1920 рр. та боротьби Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії. Український історик Михайло Брайчевський писав, що «в порядку оберігання «споконвічної дружби українського народу з російським» під заборону потрапили навіть деякі твори Тараса Шевченка, в яких висловлюється критичне ставлення до «возз’єднання». Так, наприклад, «Кобзар» 1954 року вийшов без творів «Великий льох», «Стоїть в селі Суботові», «Чигирине, Чигирине» та інших…

Після Богдана Хмельницького, порушуючи статті Переяславської угоди, московські царі торгували Україною, як своєю вотчиною. Так, у 1686 році, підписавши договір про «Вічний мир» з Польщею, Москва затвердила насильницький поділ українських земель між двома державами. Іван Мазепа розумів, що Україну, яка потрапила в обійми Москви, цар тепер не відпустить. Ось чому гетьман Ханської України український «Пугачов» Петрик Іваненко говорив: «Та дивне ось що: поведінка московських царів; вони не завоювали нас зброєю; наші предки з власної волі для оборони православної віри піддались їм свобідно. І Москва зробила із нас передню сторожу: звідки ворог не йде, він в першу чергу руйнує наш край, за яким Москва ховається, як за твердинею. Та й цього їй мало; вона хоче ще зробити з нас своїх невільників».

Іван Мазепа сподівався, що зможе побудувати цивілізовані відносини з Москвою, з її молодим царем. Довгий час йому це вдавалося. Він вірою і правдою служив Петру І, сподіваючись на взаємність. Мазепа успішно очолював козацькі війська у 20 великих походах проти зовнішніх і внутрішніх ворогів. Проте зупинити наступ царя на козацькі вольності було важко.

Гетьман знав, що волелюбність, дух лицарства, демократизм українців ніколи не приживуться в московському царстві. Його хвилювало все те, що й іноземців, які відвідували Україну та Московщину. Так, арабський мандрівник Павло Алепський писав у своїх «Споминах», що дуже здивувався, побачивши на Україні «стільки дітвори в школах». «Хоча я чужинець, а таки не почував себе як на чужині». Коли ж доїжджав він до Москви, зараз серце йому стискається, його душа «почуває себе пригніченою», бо «у цій країні ніхто навіть трохи не може почувати себе свобідним». Його приймають там так холодно, що він хоче якомога скоріше перейти український кордон, «…хто хоче скоротити своє життя на п’ятнадцять літ, нехай їде до москалів», - писав він.

Мазепа був представником київського духу, європейської культури, основаної на латині, науці, а також на духові лицарства, яке вище всього ставить людську гідність. Між козаками всі були рівні і всі посади були виборні. Московська цивілізація погорджує наукою, нехтує лицарством; усі – від найбільшого боярина до найскромнішого мужика – то царські «раби». Що вже казати про дикі, грубі порядки, про загальне п’янство, про закони, топтані ногами! Яка з тих культур мала взяти верх? Про це розсудила Полтава…

Вольтер підкреслював, що коли одного разу цар, добре підпивши, почав називати Мазепу зрадником і погрожував ліквідувати Гетьманщину, то Мазепа, повернувшись на Україну, вирішив за допомогою шведської армії досягнути незалежності.

Особливо тяжким було становище України з початком Північної війни. «В Україні московські війська своїми грабунками, підпалами, побоями та ґвалтуванням нагадували радше карну експедицію, ніж союзне військо» - писав кембриджський історик Л.Р.Левіттер.

На випадок перемоги над шведами цар мав намір анулювати всі договори з Гетьманщиною, а козаків позбавити їхніх привілеїв та повернути в піхотинців і драгунів. Петро І навіть не таївся своїми планами і ділився ними з Мазепою. Ця новина страшно налякала козацьку старшину. В цей час козацьких полковників обурювало знущання в армії над козаками. Чужинні генерали на службі Петра знущалися з українців, били їх і, не вагаючись, вішали. У Познані москалі позабирали коні у козаків і ганьбили останніми словами, забирали у них здобич. Одного разу російський полковник крикнув: «Годі, падлюки! Занадто довго підносите голову і гордо киваєте своїм чубом! Тепер ми вже маємо вас!»

«Очі всього народу звернені на тебе» - говорили полковники гетьману. І гетьман нарешті сказав своє слово. З московських архівів дійшла до нас його знаменита «Дума»:

Самопали набивайте, Острих шабель добувайте, А за віру хоч умріте І вольностей бороніте! Нехай вічна будеть слава…

У боротьбі за незалежність України Мазепа вирішив обрати собі більш надійного союзника в особі Швеції, як цього хотів колись Богдан Хмельницький. А вижити тоді можна було, тільки маючи могутнього покровителя. Мазепа мав право на вибір як глава української держави. Він робив, можна сказати, європейський вибір, обираючи союзника, який обіцяв виконувати взаємовигідні домовленості. Шведський король поважав прагнення України до державної самостійності і не прагнув нав’язувати їй свої порядки. Нічого гріховного в діях гетьмана з точки зору дипломатії не сталося. Союзи між державами і створювалися, і розпадалися, і поновлювалися знову. Так було в усі часи і не раз буде в майбутньому. До цього з розумінням поставилися в Європі.

Проте реакція Петра І була іншою. Він усе зробив, аби в цій драматичній ситуації відвернути від Мазепи нетямущу масу. Він приневолив старшину негайно вибрати нового гетьмана, а також видав два царські маніфести, в яких було почато довгу брехливу кампанію царя, повну наклепів. Її продовжували аж до революції 1917 року. Гетьмана називали там зрадником, ворогом царя, його вчинок, «незвичайним, нечуваним злочином, гидким і підлим». Щоб знеславити Мазепу перед народом, його звинувачували «у зраді України, яку продав він Польщі і прагне передати унії божі церкви і наші славні монастирі». Москва, яка тільки й очікувала нагоди, щоб покласти край Україні, раптом об’явилась у тому маніфесті як її палкий оборонець. «Ми простягаємо над малоросійським краєм свою батьківську руку. Ми подбаємо за спасення Малоросії з неволі і руїни і не дозволимо знеславлять її божих церков. Тому звертаємося з покликом до всієї старшини і всіх полковників і прохаємо їх не слухати брехливих намов давнього гетьмана-зрадника, але приєднатися до наших великоросійських військ».

За маніфестами ішов терор: залізом, огнем, шибеницею і частоколом. Першою жертвою терору стала гетьманська столиця – Батурин. Її московські війська спалили вщент й зрівняли з землею, винищивши при цьому й жінок, і малих дітей. Головорізи Меншикова вирізали15 тисяч людей – майже всіх мешканців. Трупи старшин прибивали цвяхами до дошок і вкидали їх до Сейму, щоб налякати українське населення. Тільки двох керівників оборони помилували, щоб завдати ще страшнішої кари. Чечеля – колесували, Кенгісен помер від ран по дорозі до Глухова, де вже трупа переламав кат. Страшні репресії пройняли жахом Україну. Люди покидали міста й села і в паніці тікали в ліси і степи.

Ця трагедія зворушила навіть Європу. Так, часописи Франції рясніли заголовками: «Жінки й діти на вістрях шабель», «Руїна України», «Страшна різня». Про події в Батурині газети писали: «Ціла Україна купається в крові. Меншиков вживає засобів московського варварства… Всі мешканці Батурина без огляду на вік і стать вирізані, як наказують нелюдські звичаї москалів». Так описували ці події «Французька газета», а також часописи «Історичні листки», «Історичні меркурії», «Ключ кабінету». Палями, колесуванням, четвертуванням, дибою, батогом, шибеницею й сокирою упокорювали всіх, кого запідозрювали хоча б у співчутті до підданого прокляттю гетьмана Мазепи.

В місті Лебедині на Слобожанщині Петро І розгорнув «таємну канцелярію», яку називали «царською кімнатою мук». Довго з покоління в покоління українці передавали тихцем жахливі описи того, що діялось тоді в Лебедині. Там постав окремий цвинтар, який люди охрестили «цвинтарем гетьманців». Ніхто ніколи не знав і вже не дізнається про точне число похованих там жертв. Архіви і хроніки того часу зберегли подробиці кривавих репресій. Щоб упокорити селян і козаків, цар наказав Меншикову, який завідував «канцелярією», «не тратити часу на зайві формальності». Той винайшов чотирираменне колесо, яке зламавши тіло жертви, могло шматувати його на чотири частини. В порівнянні з цим колесом шибениця, сокира і палі вважалися невинними витівками. Доповнені батогами, розпеченими залізом, вони поступово доводили жертви до пекельних мук. Говорять, що в Лебедині було закатовано щонайменше 900 чоловік.

Маховик репресій розкручувався все сильніше. Коли цар дізнався, що кошовий отаман Січі Кость Гордієнко, який буквально ненавидів царя і його антиукраїнську політику, не піддався на подарунки і обіцянки Москви і не перейшов на її бік, вирішив розправитися з Січчю. Скориставшись тим, що там залишилося лише тисяча козаків – здебільшого поранених, хворих і літніх – інші пішли до Мазепи, цар дав Меншикову наказ зруйнувати Січ та перебити всіх, хто там є. Дорогою росіяни захопили містечко Келеберду і жодного з його жителів не залишили живим, а їхні оселі спалили. Та ж доля чекала і на містечко Переволочну, яке захищало все чоловіче населення. Загинули всі. Багатьох завойовники позамикали в оселях і спалили живцем. В цей час, здолавши невеликі залоги містечок Маячки та Нехворощі, росіяни вирізали всіх мешканців, не помилували навіть жінок і дітей, а самі містечка зруйнували і попалили.

А потім була Січ. Козаки захищалися мужньо і довго. Відбили кілька штурмів росіян, що зазнали великих втрат. Коли ж відчули, що далі боронитись вже несила, кинулись у Дніпро – шукати рятунку у плавнях. На частину козаків, що повірили запевненням зрадника Гната Галагана, що їх помилують, чекала жорстока розправа. Спаливши всі будівлі Січі, росіяни збудували плоти, на яких поставили шибениці і пустили за водою Дніпра з повішеними полоненими. Потім заходилися розкопувати велике давнє козацьке кладовище і викидати з могил прах похованих лицарів. Вони розрили все кладовище, сплюндрували навіть могилу кошового отамана Івана Сірка. В ті дні Петро І видав наказ про те, щоб будь-якого запорозького козака, де б він не потрапив до рук росіян, катували до смерті.

Царю ще задовго до Полтавської битви вдалося розпорошити сили українців. Частину їх було мобілізовано на будівництво Петербурга, інших вивели за межі України, багатьох козаків, що були на своїй землі, було залякано і замордовано. Та не тільки палями, тортурами та розпинанням козаків на хресті, терором, брехнею цар відвертав їх від Мазепи. Прихильникам Москви він обіцяв майно. Петро І проголосив, що всі маєтки мазепинців і самого гетьмана будуть передані тим представникам старшини та козацтва, які доведуть свою вірність Москві. Все це врешті-решт відіграло свою вирішальну роль у битві під Полтавою.

Така поведінка Петра І і його поплічників яскраво свідчить про колоніальні наміри Москви щодо України. Цар прикривався статтями Переяславської угоди для подальшого захоплення українських земель. І це добре знав Іван Мазепа. Всі думки його були про Україну, про її майбутнє. Тому у своїй промові перед козаками він наголошував: «Не для власної особистої вигоди, а для добра нашої Батьківщини України і для всього війська Запорозького я прийняв допомогу шведського короля». Навіть найбільший слуга царя – Меншиков підтвердив причини переходу гетьмана до шведів такими словами: «Сіє учинив то не для однієї своєї особи, але і заради всієї України»…

Та й сам цар Петро, який неохоче переглядав свої рішення, знаючи істинні мотиви гетьмана розриву з Москвою, втамувавши перші пориви гніву, через півроку після смерті Мазепи видав спеціальний Указ, за яким великоросам законодавчо заборонялося докоряти українцям ім’ям Мазепи і його зрадою. Такий Указ було видано 24 березня 1710 року. Але про нього вперто мовчали, а потім і зовсім забули…

А наступ на Україну продовжувався. 1720 року було видано перший Указ царя, спрямований проти української мови. 1764 року було скасовано гетьманство, а далі зруйновано Запорізьку Січ, козаків насильно депортовано на Кубань. Пізніше були Емський і Валуєвський царські укази, а 1873 року українську мову було заборонено.

Американський президент Джон Кеннеді говорив, що «нація проявляє себе не тільки в людях, яким вона дає життя, але і в тому, яким людям вона віддає почесті, яких людей пам’ятає». Кому ми віддаємо сьогодні почесті? Чи тим синам і дочкам України, які оберігали її вольності, її мову, її культуру?

А поки що Українська Православна Церква Московського Патріархату продовжує проклинати Івана Мазепу, незважаючи на те, що її митрополит сидить в Києво-Печерській лаврі на вулиці Мазепи за збудованими гетьманом мурами і править службу в храмах, споруджених на кошти Івана Мазепи…

Іван Чайка, депутат Гадяцької районної ради
http://prosvita.poltava.ua

Ходіння по муках гетьмана Мазепи
Полтавська влада вигадала чергову перешкоду для встановлення пам’ятника визначному українцю


Епопея із встановленням у Полтаві пам’ятника Івану Мазепі, гроші на який збирали «всім миром», уже давно переросла у фарс. Монумент готовий, гранітний постамент витесаний, але гетьман і досі не може знайти спокій на Соборному майдані, де мав постати ще наприкінці червня. Як уже писала «УМ», цей термін стараннями полтавського мера Андрія Матковського спершу перенесли на День Незалежності, а потім і взагалі «скасували».

І ось — черговий етап абсурду. 15 жовтня відбулося спільне засідання міської художньої та містобудівної рад, на якому, за попередніми домовленостями з міським головою, мало бути визначене нове місце для пам’ятника. Насправді ж про це на засіданні навіть не йшлося. Натомість члени обох рад висловилися взагалі проти встановлення пам’ятника гетьману Мазепі не лише на Соборному майдані, а й будь–де у Полтаві. От тільки хто висловлювався? Художники, які себе поважають, на художню раду не прийшли, а з містобудівної ради були три районні архітектори, міський архітектор, його заступник та помічник міського голови. Таким чином, ця «спільна рада» стала ще одним етапом упертої боротьби мера проти гетьмана.

Цікаво, що такий затятий опір встановленню в Полтаві пам’ятника визначному україн­ському гетьману чинить людина, причетна до Блоку Тимошенко й підтримувана відповідною — найбільшою — фракцією у міській раді. Шановна Юліє Володимирівно, звертаюся до вас не лише як до очільника уряду, а й як до лідера політичної сили, яка на минулих виборах своїм гаслом мала «Український прорив». Чи знаєте ви, що у Полтаві ваш представник Андрій Матковський разом із депутатами від вашого блоку замість працювати на український прорив, навпаки, чинять йому перешкоди?

У Держбюджеті 2008 року були передбачені кошти на спорудження у Полтаві пам’ятника Івану Мазепі, який мав постати до 300–річчя воєнно–політичного виступу гетьмана та укладення україно–шведського союзу. Попри спротив міського голови, сесія міськради 22 серпня 2008 року погодила місце його розташування на Соборному майдані. За результатами всеукраїнського конкурсу був затверджений проект київського скульптора Миколи Білика та полтавського архітектора Віктора Шевченка, розроблена проектна документація, одержані погодження Державної служби з питань національної культурної спадщини. Однак обласна рада голосами «регіоналів», комуністів та частини БЮТівців «відфутболила» виділені державою кошти назад до Києва — нечуваний акт в історії місцевого самоврядування.

Та патріотично свідомі полтавці не здалися. З ініціативи Полтавського осередку товариства «Просвіта», який я очолюю, на зведення пам’ятника було зібрано 1 млн. 200 тис. грн. Кошти надходили з усієї України. Багаті люди жертвували тисячами, пенсіонери несли скромні внески, зібрані одногривневими купюрами, школярі — копійки, заощаджені від сніданків.

Міська влада спромоглася знову затягнути процес, перенісши дату встановлення пам’ятника з 27 червня (річниці Полтавської битви) на 24 серпня — мер заливався солов’єм про те, як велично виглядатиме відкриття монумента Мазепі на День Незалежності. Та щойно на Соборному майдані розпочалися підготовчі роботи для встановлення пам’ятника, робітникам стали чинити вже фізичні перешкоди. Далі — більше: міськрада на позачерговій сесії доручила міськвиконкому «визначити замовника» та підготувати «проект рішення про надання дозволу на спорудження пам’ятника Іванові Мазепі». І це при готовому пам’ятнику, який схвалений як високохудожній на засіданні художньої ради Національної Спілки художників ще 15 травня 2009 року! Очевидно, за цим стоїть одна мета: затягнути справу зі спору­дженням пам’ятника до президентських виборів. Сподіваючись, що переможе Янукович, і з його допомогою пам’ятник Мазепі вдасться поховати?

І як народний депутат, і як голова Полтавської «Просвіти» я тричі зустрічався із міським головою. Кожна зустріч закінчувалась ніби обопільним порозумінням, але віз і нині там. Полтавці сумно жартують: що ж ви, просвітяни, зібрали лише мільйон на пам’ятник — а де ще 500 тисяч на «відкат» Матковському? Воно й справді, варто було б урядові провести перевірку того, скільки коштів «списано» на такі об’єкти, як освітлення Білої альтанки чи встановлення скульптур біля пам’ятника Гоголю, які спотворили вулицю Гоголя.

Ми розуміємо, що власник величезної бізнес–імперії Андрій Матковський — дуже потрібна людина для ВО «Батьківщина». Але якщо Прем’єр–міністр незалежної України спиратиметься на людей з такою українофобською позицією, то прислужиться прориву хіба що в тоталітаризм та імперське рабство. Тож вимагаємо від вас, шановна Юліє Володимирівно, негайно втрутитися в ситуацію навколо пам’ятника Іванові Мазепі і посприяти його встановленню. Монумент готовий і майже повністю оплачений — залишилося заплатити 274 тисячі гривень виробникові пам’ятника та 120 тисяч — творчій групі. Кошти продовжують надходити на рахунок «Просвіти» з усіх куточків України. Відкритий він і для вас, Юліє Володимирівно, і для депутатів–БЮТівців. Якщо, звичайно, у всіх вас є хоч крапля патріотизму, а отже й розуміння важливості встановлення пам’ятника Іванові Мазепі у Полтаві.

Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ
народний депутат України

http://www.umoloda.kiev.ua/number/1517/163/53375/

Біля пам’ятника жертвам голодоморів поставлять Мазепу
Столична влада прийняла рішення про встановлення пам'ятника гетьману Івану Мазепі на площі Слави у Печерському районі Києві.
http://kiev.pravda.com.ua/news/4b040fcb4aa3a/

Презентація видавничого проекту «Гетьман»

8 грудня книгарня «Є» та видавництво «Темпора» запрошують  на презентацію видавничого  проекту «Гетьман», присвяченого гетьману Війська Запорозького Іванові Мазепі.

Проект являє  собою інтегральне видання з  багатим ілюстративним матеріалом, яке пропонує читачеві неупереджений  та всебічний погляд на одну з видатних постатей української історії − Івана Степановича Мазепу. Нариси до біографії гетьмана та до української і зарубіжної мазепіани, вміщені у двох томах книги, подають цілісний портрет видатної особистості в контексті своєї епохи, дозволяють скласти уявлення про суспільні обставини, у яких І. Мазепа сформувався і виявив себе як державний діяч, а відтак і глибше зрозуміти мотиви й чинники його діяльності та, можливо, відкрити для себе незнану досі грань історії українського державотворення. Ви дізнаєтеся про інтерпретацію постаті гетьмана в українській і зарубіжній історіографії, у творах мистецтва та художній літературі, про вшанування його пам’яті.

Презентація відбудеться  за участі науковців – авторів  статей, уміщених у книзі.

18:00
Київ, вул. Лисенка, 3.

http://litakcent.com/2008/07/24/prezentacija-vydavnychoho-proektu-hetman.html

Матковський отримав антипремію «За оборону Полтави від Мазепи»

7 місце
Трапляються у світі люди, що на серйозних посадах поводяться неначе персонажі п’єси ­абсурду та почуваються при цьому цілком природно й розкуто. Вони не звертають жодної уваги ані на логіку (чи її відсутність) у власних діях та висловлюваннях, ані на адекватність тих-таки дій та висловлювань часу, місцю та, врешті, історичним обставинам. Один із найкращих артистів цього жанру – мер Полтави. Це ж треба було протягом одного року перетворити державне відзначення річниці Полтавської битви на бенефіс російських патріотів, напередодні «свята» влаштувати бучну пиятику в музеї-садибі Котляревського, примудритися завдяки різним хитрощам не встановити вже готовий пам’ятник Іванові Мазепі, але натомість радісно відзначити день утворення комсомолу й поділитися з молоддю теплими спогадами про життя в СРСР. Складається враження, що пан Матковський є не мером міста в незалежній Україні, а партійним функціонером брєжнєвської доби.

http://www.ut.net.ua/art/166/0/3410/

В Могилянці відкривається виставка присвячена Івану Мазепі

22 січня о 15-00 у Музеї НаУКМА (вул.Сковороди, 2, приміщення Святодухівської церкви) відкривається виставка «Іван Мазепа та Києво-Могилянська академія».


Виставка присвячена одному з найбільших благодійників Академії, її випускникові, гетьману Івану Мазепі.

Основою експозиції є зображення Івана Мазепи та панегіричні тези на його честь (із музейних та бібліотечних колекцій України, Росії, Польщі).

У програмі відкриття: виступи почесних гостей, нагородження вчених-істориків відзнаками фундації «Родина Мазеп» за вагомий внесок у вивчення постаті гетьмана, а також концерт барокової музики (клавесин, виконує керівник Ансамблю старовинної музики НаУКМА Світлана Шабалтіна).

Експозиція організована за сприяння фундації  «Родина Мазеп».

http://www.bukvoid.com.ua/events/culture/2010/01/18/150740.html