2 квітня 1513-го року, шостого дня після Пасхи, іспанський конкістадор Хуан Понс де Леон відкрив нову землю. Цей день був частиною Великодніх свят, які іспанською називаються Pascua Florida, тож нововідкрита земля отримала назву Флорида. Флорида виявилась півостровом довжиною 721 км і шириною 582 км, розташованим між Атлантичним океаном і Мексиканською затокою. Невдовзі після відкриття Флориди іспанці, французи й англійці почали створювати тут свої колонії. 1559-го року на заході теперішньої території штату іспанці заснували місто Пенсакола, однак вже через два роки воно занепало, відродившись лише наприкінці XVII ст. А в 1565-му році на північному узбережжі Атлантичного океану Педро Менендес, перший губернатор Флориди, заснував містечко Сан-Августин. З того часу між Пенсаколою і Сан-Августином тривають суперечки, яке з цих міст називати найстарішим на території сучасних Сполучених Штатів Америки.

Майбутнє українського кіно – це реальність чи лише казкова мрія творчої еліти українського суспільства? Якщо друге, то очевидно: будь-яку фантазію чи то міф з часом доводиться підтвердити, або ж спростувати. Проаналізувавши непростий шлях українського кінематографа, починаючи з СРСР і закінчуючи здобутками вже незалежної держави, можна зробити висновки, які все ж дають надію на світле майбутнє. І наперекір цитаті з відомої радянської комедії «кіна не буде…» сказати: «В Україні воно було і буде!»

Шкільна освіта в сучасній Українській державі… Асоціації, які виникають після прочитання цих слів, не дуже-то й приємні. Більш ніж скромні вчительські заробітки (мінімальна заробітна плата для працівників бюджетної сфери складає з початку кризи лише 545 гривень, і збільшується тільки з урахуванням індексу інфляції). Постійні безсистемні спроби реформування освіти з метою «підтягування» до потреб життя (за вісімнадцять років незалежності України змінилося щонайменше чотири засадні концепції української шкільної освіти : «деідеологізація», «демократизація», «гуманізація», «гуманітаризація»).

Давно відомо, що за часів незалежності будь-який аналіз ринку вітчизняних ЗМІ свідчить не на користь проукраїнській пресі. Йдеться як про мовне питання, так і про інші складники власне «українськості» – концепцію, державницьку позицію, редакційну політику, культурні й національні аспекти. Втім, «українська обгортка» ЗМІ починається саме з мови. За багатьма даними Держкомтелерадіо та Книжкової палати, співвідношення україномовної преси до російськомовної становить близько 30 % до 70 % відповідно. Зауважимо, що відомості  ці постійно змінюються, проте, на жаль, лише в бік зростання частки російськомовного продукту.

Про важке становище у сфері освіти в Україні, і, зокрема, шкільної освіти нині говориться багато. Освітяни, політики, журналісти, чиновники, науковці вказують на проблеми освіти та шукають шляхи їх подолання. А проблем дійсно багато. Це і величезна відірваність шкільної освіти від професійної орієнтації, в ширшому значенні – взагалі від потреб життя у всіх його проявах, чи то матеріальному, чи духовному.